Ст. 157 Цивільного процесуального кодексу України визначає такий розумний строк для розгляду справ про поновлення на роботі: не більше двох місяців від дня відкриття провадження у справі, а справ про поновлення на роботі — одного місяця.
У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не більш як на один місяць.
Питання про відкриття провадження у справі або про відмову суддя вирішує не пізніше десяти днів від дня надходження відповідної заяви.
У разі визнання судом звільнення працівника незаконним підприємство, установа чи організація змушена буде відшкодувати скривдженому працівникові середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Норма ч.2 ст. 235 Кодексу законів про працю України зобов'язує орган, який розглядає трудовий спір, у цьому випадку — суд, прийняти рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Зрозуміло, що у випадку розгляду справи понад два місяці з вини відповідача-роботодавця (неявка до суду, вчинення інших дій зі зволікання розгляду справи) останній несе повну відповідальність за зволікання та невиправдані затримки.
Отже, суд зобов'язаний постановити рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі та зобов'язати юридичну особу-роботодавця виплатити йому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, включаючи час судового розгляду.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова
газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 2/2007