Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон) регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що не суперечить Закону.
Страхувальниками згідно з п.1 ст. 14 Закону є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту), або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Зазначені страхувальники, згідно з ч.1 ст. 15 Закону, є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду. Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески (п.6 ч.2 ст. 17 Закону).
Для роботодавців страхові внески до солідарної пенсійної системи, згідно з ч.1 ст. 19 Закону, нараховуються на:
суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»;
виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб;
суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом (ч.3 ст. 18 Закону).
Згідно з ч.6 ст. 18 Закону пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати встановлюватися не можуть. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство (ч.4 ст. 18 Закону).
Нагадуємо, що страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова
газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 2/2007