Дитина потребує домашнього догляду за станом здоров'я. Чи правомірні дії власника підприємства, який відмовляє матері в наданні відпустки без збереження заробітної плати?Згідно зі ст. 179 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) у випадку, коли дитина потребує домашнього догляду, роботодавець зобов'язаний надати жінці відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Згідно з ч.2 ст. 18 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 р. (далі — Закон) підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. А якщо дитина хвора на цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), то відповідно до ч.3 ст. 25 Закону власник зобов'язаний надати відпустку без збереження заробітної плати тієї тривалості, що зазначена у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку. Підставою для надання такої відпустки є медичний висновок про необхідність домашнього догляду за дитиною, який подається власнику разом із заявою про надання відпустки повністю або частково в межах установленого за медичним висновком періоду. Відпустка оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Така відпустка може бути надана не лише матері, але й батьку дитини, бабі, дідові чи іншому з родичів, які фактично доглядають за дитиною. Особа, що доглядає за дитиною та користується цією відпусткою, може скористатися можливістю працювати на умовах неповного робочого часу або вдома, що гарантується їй ч.8 ст. 179 КЗпП.

Крім того, законодавство надає жінці, яка знаходиться в такій відпустці, гарантії збереження за нею робочого місця та зарахування часу догляду за дитиною до загального і безперервного стажу роботи. Водночас відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240-ІІІ від 18.01.2001 р. до страхового стажу, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, така відпустка не зараховується.

Гарантією збереження робочого місця за особою, що перебуває у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку є, зокрема, норма ст.184 КЗпП, яка передбачає, що звільнення з роботи таких осіб не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли дозволяється звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.

Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 6/2007