Яка відповідальність за затримку виплати заробітної плати передбачена законодавством України?
Несвоєчасна виплата заробітної плати є порушенням трудового законодавства, за яке роботодавців та відповідних посадових осіб (власників підприємств, керівників, їх заступників тощо) може бути притягнуто до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Так, відповідно до п. 11 ст. 41 Кодексу законів про працю України до керівника підприємства, винні дії якого призвели до несвоєчасної виплати заробітної плати або її виплати у розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати, може бути застосовано такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення. Крім того, за порушення посадовими особами підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності встановлених термінів виплати заробітної плати (або виплати її в неповному обсязі) у ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність у вигляді адміністративного штрафу в розмірі від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Але адміністративна відповідальність за вказане правопорушення настає лише за умови, якщо його характер не тягне за собою кримінальної відповідальності, тобто в діях відповідних посадових осіб немає ознак злочину (згідно з ч. 1 ст. 11 Кримінального кодексу України злочином є передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину). Так, невиплата заробітної плати, а також стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат за певних умов може спричинити й притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності — відповідно до ч. 1 ст. 175 Кримінального кодексу України безпідставна невиплата заробітної плати та інших установлених законом виплат працівникам більше ніж за один місяць, вчинена роботодавцем умисно, карається штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. При цьому безпідставною й умисною невиплатою заробітної плати та інших установлених законодавством виплат вважається їх невиплата (байдуже — одному чи кільком працівникам, а також повністю чи частково) за наявності коштів і відсутності об'єктивних причин для невиплати. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат, каратиметься штрафом вже від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Щоправда, роботодавець може уникнути кримінальної відповідальності й за таких обставин — для цього йому необхідно до притягнення до кримінальної відповідальності здійснити виплату заробітної плати чи іншої встановленої законом виплати громадянам.
До речі, здійснювати контроль за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів з питань трудової діяльності має держава — адже саме вона встановлює правила поведінки роботодавців та працівників на ринку праці. Зокрема, ця функція згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. Ш 50, покладена на Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, інспектори якого з метою захисту трудових прав працівників проводять відповідні перевірки роботодавців.
Сторінку підготувала Анжеліка ДОМБРУГОВА