Так склалися обставини, що ми з чоловіком розлучаємося. Але у нас є дванадцятирічна донька, а чоловік ніяк не погоджується виплачувати нам таку суму грошей, яку я вважаю мінімально необхідною для утримання нашої дитини. Чи можу я, подавши позов до суду, все ж таки змусити чоловіка регулярно надавати визначену мною суму?
За відсутності згоди між батьками щодо утримання їх дитини спір дійсно може бути вирішено виключно у судовому порядку. Для цього одному з подружжя (зрозуміло, що тому, з ким залишається дитина) необхідно подати позов про стягнення аліментів у примусовому порядку — за таких умов підставою виникнення аліментних зобов'язань буде відповідне рішення суду, в якому й будуть визначені розмір та порядок сплати аліментів.
У Сімейному кодексі України (далі — СКУ) передбачено можливість визначення розміру аліментів на дитину як у частці від заробітку (доходу) матері чи батька дитини (ч. 1 ст. 183), так і в твердій грошовій сумі (ст. 184). При цьому фіксованих аліментних часток (як за чинним до 01.01.2004 р. Кодексу про шлюб та сім'ю України, коли розмір аліментів становив на одну дитину чверть, на двох дітей — третину, а на трьох і більше — половину заробітку батьків) за чинним законодавством не існує — нині частка заробітку батька чи матері, що має стягуватися як аліменти на дитину, визначатиметься судом окремо у кожному конкретному випадку з урахуванням відповідно до ч. 1 ст. 182 СКУ стану здоров'я та матеріального становища як дитини, так і платника аліментів, наявності у останнього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки чи сина, а також інших обставин, що мають істотне значення. Отже, матеріальний добробут дитини цілком залежатиме від особистих поглядів суддів на справедливість, але у будь-якому разі згідно з ч. 2 ст. 182 СКУ розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (згідно зі ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", який набере чинності з 1 січня 2007 року, прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить з 1 січня — 434 гривні, з 1 квітня — 442 гривні, з 1 жовтня — 450 гривень, а на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня — 558 гривень, з 1 квітня — 568 гривень, з 1 жовтня — 579 гривень).
За заявою платника аліментів або їх одержувача, суд може визначити розмір аліментів і у твердій грошовій сумі — це матиме місце у тих випадках, коли платник аліментів одержує нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує у натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (наприклад, у разі коли платник аліментів офіційно взагалі не працює, а доходи одержує з різних джерел, загальний розмір яких визначити неможливо).
Установлений судом розмір аліментів необов'язково буде збережений (незалежно від способу його визначення) до досягнення . дитиною повноліття — адже у ст. 192 СКУ передбачено можливість його зменшення або збільшення за позовом платника чи одержувача аліментів. При цьому в указаній правовій нормі міститься вичерпний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів—до них належать зміна матеріального чи сімейного стану, а також погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів. Прикладом подібних обставин може слугувати одержання платником аліментів якоїсь травми, що зумовила його подальшу непрацездатність (адже у такому випадку, можливо, доходу платника аліментів не вистачатиме навіть на задоволення-власних потреб чи утримання інших його дітей).
Таким чином, змусити чоловіка виплачувати аліменти у розмірі, визначеному саме нею, дописувачка не зможе за жодних обставин, оскільки вирішення цього питання належить виключно до компетенції суду (хіба що думка суду з цього приводу збігатиметься з позицію дописувачки).
Підготувала Анжеліка ДОМБРУГОВА
Юридичний вісник України №52 ( 30 грудня 2006 – 5 січня 2007 року)