Юридический Харьков плюс - Текст документа N 64f73dba537ab2644bb67afb687dbf23-1

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Носова Владислава Васильовича - Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України; залучених до участі в розгляді справи Селіванова Анатолія Олександровича - Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України; представника Кабінету Міністрів України Супруна Василя Федоровича - першого заступника Міністра юстиції України у зв'язках з Верховною Радою України; представника Міністерства фінансів України Костицького Василя Васильовича - заступника Міністра фінансів України,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положення частини третьої статті 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) в редакції Закону України від 22 травня 2003 року N 849-IV (849-15) (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 10-11, ст. 86; N 33-34, ст. 267).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) стало конституційне подання Президента України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) є наявність спору щодо конституційності положення частини третьої статті 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) .

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М.Д., пояснення Носова В.В., Селіванова А.О., Супруна В.Ф., Костицького В.В. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням вирішити питання щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положення частини третьої статті 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) в редакції Закону України від 22 травня 2003 року N 849-IV (849-15) (далі - Закон).

У конституційному поданні зазначається, що згідно з частиною третьою статті 37-1 Закону (380-15) Кабінет Міністрів України зобов'язано після викупу нерухомого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (далі - банк "Україна") передати в розпорядження Верховної Ради України приміщення цього банку за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 11. Тобто Законом (380-15) одночасно з вирішенням питання про спрямування видатків Державного бюджету України на викуп майна банку "Україна" вирішено й питання про подальшу долю окремої індивідуально визначеної будівлі, яка є складовою майнового комплексу і після викупу перейшла у державну власність.

Президент України вважає, що "парламент перебрав на себе повноваження щодо управління об'єктом права державної власності, яке відповідно до пункту 5 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР) належить до компетенції Кабінету Міністрів України", та порушив ряд норм Основного Закону України (254к/96-ВР) , а саме: статей 6, 8, 75, 85, пункту 7 частини першої статті 92, статті 113 Конституції України (254к/96-ВР) .

2. Голова Верховної Ради України у письмовому поясненні до Конституційного Суду України зазначає, що Верховна Рада України, приймаючи статтю 37-1 Закону (380-15) про надання їй у розпорядження Кабінетом Міністрів України після придбання за кошти Державного бюджету України приміщення банку "Україна", діяла в межах, визначених пунктом 7 частини першої статті 92 Основного Закону України (254к/96-ВР) . Верховна Рада України фактично закріпила механізм набуття права державної власності на це майно і встановила, що його цільовим призначенням має бути забезпечення діяльності єдиного органу законодавчої влади в Україні.

Прем'єр-міністр України вважає, що управління майном (об'єктами державної власності) означає здійснення уповноваженими органами виконавчої влади функцій, пов'язаних із розпорядженням державним майном, у тому числі на власний розсуд, але в порядку та межах, визначених Конституцією (254к/96-ВР) і законами України. Не можна розуміти повноваження Верховної Ради України приймати законодавчі акти, в яких визначається правовий режим власності, як право Верховної Ради України розпоряджатися майном, здійснення управління яким покладено на Кабінет Міністрів України. Тому положення частини третьої статті 37-1 Закону (380-15) про передачу Кабінетом Міністрів України в розпорядження Верховної Ради України частки викупленого майна (приміщення банку "Україна") не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

У листі до Конституційного Суду України Міністерство юстиції України повідомляє, що Конституція України (254к/96-ВР) не містить положень щодо повноважень Верховної Ради України управляти об'єктами державної власності. Положення частини третьої статті 37-1 Закону (380-15) про передачу в розпорядження Верховної Ради України приміщення банку "Україна" не узгоджується з положеннями Конституції України (254к/96-ВР) .

Представники суб'єкта права на конституційне подання та Кабінету Міністрів України у своїх виступах на пленарному засіданні Конституційного Суду України підтримали позиції, викладені в конституційному поданні і в листі до Конституційного Суду України.

На пленарному засіданні Конституційного Суду України представник Верховної Ради України заявив клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що правовий акт (380-15) , який оспорюється, втратив чинність.

Представник Міністерства фінансів України на пленарному засіданні Конституційного Суду України підкреслив, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України (2542-14) бюджетний процес не закінчується роком, на який прийнято Державний бюджет України, а діє до затвердження звіту про його виконання, тому оспорюваний правовий акт (380-15) є чинним. На його думку, положення частини третьої статті 37-1 Закону (380-15) про передачу Кабінетом Міністрів України в розпорядження Верховної Ради України частки викупленого майна банку "Україна" не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) .

3. Конституційний Суд України, розглядаючи справу, виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР) на Кабінет Міністрів України покладено функцію управління об'єктами державної власності. Водночас Основним Законом України (254к/96-ВР) визначено, що Кабінет Міністрів України має виконувати цю функцію відповідно до закону.

За змістом цього конституційного положення і в контексті статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) управління об'єктами державної власності має здійснюватися Кабінетом Міністрів України в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Тобто законом має бути встановлено обсяг повноважень Кабінету Міністрів України щодо управління об'єктами державної власності.

Вирішення питання щодо конституційності положення частини третьої статті 37-1 Закону (380-15) , яким доручено Кабінету Міністрів України передати в розпорядження Верховної Ради України приміщення банку "Україна", пов'язане з обсягом компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління об'єктами державної власності, зокрема розпорядження ними. Повноваження Кабінету Міністрів України відповідно до статті 120 Конституції України (254к/96-ВР) визначаються Конституцією (254к/96-ВР) і законами України. Закону, який би унормував межі та зміст повноважень Кабінету Міністрів України щодо управління об'єктами державної власності, не прийнято.

За таких обставин Конституційний Суд України має припинити конституційне провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150 Конституції України (254к/96-ВР) , пунктом 3 статті 45, статтею 51 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , параграфом 51 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) , Конституційний Суд України у х в а л и в:

1. Припинити конституційне провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положення частини третьої статті 37-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (380-15) .