Нині в різноманітних торговельних точках, від спеціалізованих магазинів до невеликих крамниць, представлений надзвичайно широкий асортимент колючо-ріжучих знарядь: складані та перочинні ножі, кинджали, шаблі, мечі, фінські ножі... Серед цієї розмаїтості зустрічаються і вироби, що підпадають під поняття "холодна зброя", а її обіг (придбання, носіння, виготовлення, реалізація) завжди регламентувався законодавством та нормативними документами. Незнання відповідних вимог або нехтування ними призводить до конфліктів з правоохоронними органами. Тим, хто бажає придбати холодну зброю або, приміром, колекціонувати раритетні клинкові вироби, допоможуть убезпечитися від неприємних ситуацій поради фахівців експертної служби МВС України.
За словами експертів, приблизно десята частина від загальної кількості ножів, що реалізуються в торговельній мережі, належить до холодної зброї. Але від того ці вироби не є менш доступними для широкого кола споживачів, які у разі їх придбання зобов'язані дотримуватися певних вимог законодавства. В іншому випадку настає адміністративна або кримінальна відповідальність за незаконне поводження з холодною зброєю. Так, згідно з п. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років. Разом з тим необхідно зазначити, що законодавство не дає чіткого тлумачення власне терміна "холодна зброя".
Наприклад, поняття "фінський ніж", що охоплює вироби з широким і довгим клинком та масивною рукояткою, асоціюється з класичним зразком холодної зброї. Однак таке уявлення не зовсім відповідає дійсності. Споконвічно головним функціональним призначенням цієї національної зброї було господарсько-побутове застосування — під час полювання в країнах Скандинавії, для ведення господарства тощо. За конструктивними особливостями (а саме — відсутністю обмежника, про що йтиметься нижче) класичний фінський ніж не може належати до холодної зброї. Лише порівняно недавно, враховуючи багатовікову історію виготовлення таких виробів, фінський ніж конструктивно трансформувався у "фінку" — знаряддя, оснащене обмежником і тому придатне для багаторазового нанесення ушкоджень живому об'єкту. Саме відповідність цьому критерію та деяким іншим параметрам дає підстави зараховувати предмет, до розряду холодної зброї.
У цьому контексті можна навести визначення, наведене у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами" від 26.04.2002 p., № 3: до холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект, і конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомогою м'язової сили людини або дії механічного пристрою.
В умовах відсутності в Україні закону про зброю, який мав би врахувати всі нюанси і забезпечити обіг зброї в державі, цю функцію виконують відомчі документи та інструкції.
Як зазначив заступник начальника лабораторії криміналістичної експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ігор Ігнатьєв, найбільш детальне визначення терміна "холодна зброя" міститься у розробленій МВС та Мін'юстом і затвердженій у 1999 році Методиці криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно подібних до неї виробів, а також у деяких інших нормативних документах. Зокрема, у затвердженій наказом МВС від 21.08.1998 р. Інструкції "Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, переведення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів" наводиться наступне визначення: до холодної зброї належать пристрої та предмети, конструктивно призначені для ураження живої чи іншої цілі за допомогою м'язової сили людини чи механічного пристрою (холодна зброя може бути ручною та метальною).
Цікаво, що законодавство деяких країн не розмежовує знаряддя злочинів на "холодні" чи "гарячі". Натомість, будь-який предмет, застосований, зокрема, при вбивстві, визначається як обтяжуюча обставина. Тобто немає значення, чим було скоєно протиправне діяння: шаблею, кухонним ножем чи бейсбольною битою. Головне — наслідок таких дій. Можливо, тому і Кримінальний кодекс України досить вільно тлумачить поняття "холодна зброя". Стосовно ж історії вітчизняної криміналістично-дослідницької практики, то до 1999 року слідчі та експертні підрозділи керувалися в роботі старою методикою, що містила дуже мало чітких критеріїв, які б давали змогу розставити всі крапки над "і". Це призводило до протиріч в експертних оцінках одних і тих же виробів, що, зрозуміло, не могло не викликати негативних наслідків. Скажімо, такий важливий фактор, як відсутність у конструкції ножа обмежника, трактувався по-різному. Якщо під час дослідження сильний удар наносив фізично слабкіший експерт, то п'ясть руки могла зісковзнути на лезо і це давало підстави для твердження про невідповідність виробу параметрам холодної зброї. У іншому випадку, коли ніж потрапляв до сильнішого фахівця, удар виконувався вдало і це наштовхувало на протилежний висновок. Нині діюча методика криміналістичних досліджень чітко класифікує вироби за довжиною клинка, його твердістю, кутом заточування та іншими параметрами, на які й посилаються фахівці під час проведення експертиз.
Із випадками суто кримінального характеру все, як кажуть, зрозуміло: коли вбивство скоєно холодною зброєю, то зловмисник насамперед нестиме відповідальність саме за вбивство, а не за незаконне володіння зброєю, яку було застосовано. На відміну, скажімо, від законодавства США, згідно з яким загальний термін ув'язнення визначається за сукупністю злочинів і складається з термінів покарань за кожен скоєний особою злочин, в українському законодавстві, як правило, менш суворе покарання поглинається більш суворим.
Але трапляються конфліктні ситуації, коли необхідно довести, що вилучений у особи ніж належить або не належить до холодної зброї, що і зумовлює притягнення до відповідальності. У таких випадках за рішенням суду проводиться експертиза, результати якої відображаються в експертному висновку. Крім того, і фізичні, і юридичні особи за власним бажанням Можуть надати для дослідження до експертного підрозділу той чи інший виріб і отримати висновок спеціаліста. Однак у таких випадках висновок спеціаліста буде лише офіційним свідченням, юридичної сили в процесуальних діях він не матиме.
Взагалі криміналістична експертиза холодної зброї — досить складна процедура, що складається з кількох етапів. За словами Ігоря Ігнатьєва, спочатку проводиться порівняльне дослідження — наданий предмет порівнюється з натурним зразком і даними довідкової літератури, на підставі чого робиться висновок про його призначення: бойовий це ніж чи мисливський, чи це предмет господарського призначення. Якщо під час порівняльного дослідження було встановлено, що ніж за своїми конструктивними особливостями відповідає критеріям холодної зброї, то вимірюється довжина і товщина клинка, за необхідності — його твердість, встановлюється спосіб кріплення до рукоятки, перевіряється наявність обмежника тощо. Після цього, у разі встановлення на дано-, му етапі відповідності досліджуваного зразка параметрам холодної зброї, проводиться його випробування щодо придатності на ураження живої цілі.
У свою чергу цей метод випробування також поділяється на кілька етапів. Перший з них — статичний — полягає у визначенні ступеня пружності клинка та міцності кріплення його до рукоятки. З цією метою до ножа певним чином прикріплюється вантаж, а потім встановлюється відхилення клинка від своєї осі та оцінюється залишкова деформація, яка не повинна перевищувати допустимий рівень. Якщо досліджується складаний ніж, то випробовується ще й вузол фіксатора. Для цього до клинка підвішується вантаж вагою 15 кілограмів. Фахівці зазначають, що далеко не всі ножі витримують таке випробування. У разі досягнення на першому етапі позитивних результатів, ніж перевіряється динамічно, шляхом нанесення ударів у суху соснову дошку поперек волокон. При цьому удари наносяться під різними кутами і з наростаючим зусиллям. Аби ніж був визнаний холодною зброєю, необхідно щоб клинок проник у дошку на певну глибину і не зламався чи не деформувався. Таким чином визначаються колючі властивості, а ріжуча здатність досліджується шляхом експериментальних зрізувань з березового бруска.
Це загальна методика випробувань, що здійснюється за принципом від простого до складного. Тобто коли на першій стадії дослідження експерт переконався у тому, що наданий зразок не є холодною зброєю, то в подальших випробуваннях немає сенсу.
Відповідно до вищезгаданої методики, що охоплює вироби завдовжки до 700 мм, холодна зброя поділяється за призначенням на клинкову, ударно-дробильну, ком-. біловану і метальну (остання у свою чергу поділяється на просту та механічну). Визначено три види холодної зброї: бойова, мисливська та кримінальна. Якщо вести мову про довгоклинкові вироби, то це поняття для криміналістики досить умовне і тому вона також підлягає вищеназначеним випробуванням.
Існують мінімальні техніко-криміна-лістичні вимоги, відповідність яким і дає змогу зробити висновок, що ніж належить до холодної зброї. По-перше, це здатність наносити неодноразові важкі механічні ушкодження. Встановлено, що для цього довжина клинка має бути 90 мм і більше, а товщина обуха — не меншою 2,6 мм. Кут заточування кромки леза не повинен перевищувати 25 плюс/мінус 5 град (не плутати з градусами). У кинджалів, призначених для нанесення колючих ударів, мінімальні лінійні розміри відповідно становлять 150 і 4 мм, кут заточування клинка не більше 25 град, а вістря — до 30 град. Мінімальна твердість металу — 45—50 HRC, залежно від його виду. Крім того, ніж має бути обов'язково оснащений елементами, які не дозволяють руці зісковзувати на лезо — обмежником, підпальцевими поглибленнями.
Твердість металу обов'язково визначається під час експертизи саморобного та кустарного виробу. Граничні параметри твердості для клинків, виготовлених з промислових марок сталей, зазначаються у довідковій літературі.
Аби уникнути непорозумінь з правоохоронними органами, експерти радять ре-алізаторам мати відповідний висновок екс-перта-криміналіста на кожну модель клинкових виробів, що представлені на продаж. Лише такий документ засвідчує належність того чи іншого знаряддя до певного розряду. Копію такого висновку торговельні заклади мають надавати при реалізації ножа, а покупець має право її вимагати. Зрозуміло, що холодну зброю, як і вогнепальну, газову, пневматичну тощо і патрони до них слід купувати лише у спеціалізованих магазинах. Тільки таким торговельним закладам видається відповідна ліцензія.
Для отримання дозволу на зберігання колекційної холодної зброї необхідно надати до органу внутрішніх справ за місцем проживання копію довідки про реалізацію такої зброї з відміткою магазину, кольорові фотографії придбаної зброї розміром 15x15 см. У дозволі на зберігання зброї ставиться штамп "колекція". Належність клинкових виробів до предметів мистецтва або таких, що мають історичну цінність, встановлюється на підставі результатів експертного дослідження. Транспортування колекції холодної зброї здійснюється також за дозволом органів внутрішніх справ.
Крім того, санкція міліції необхідна і для придбання мисливських ножів. Купуються вони за дозволом на право носіння та зберігання мисливської вогнепальної зброї, куди магазином вноситься відмітка про реалізацію ножа.
Юрій САХНО
Юридичний вісник України №9-10 ( 3 - 16 березня 2007 року)