КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
від 22 лютого 1999 р. N 238
Київ
|
Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям
З метою надання адресної матеріальної підтримки найменш соціально захищеним верствам населення Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям запровадити з 1 квітня 1999 р. надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
2. Затвердити Положення про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, що додається.
3. Міністерству фінансів при уточненні показників Державного бюджету за підсумками виконання бюджету за I квартал 1999 р. врахувати видатки для надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям у розрахунках розміру коштів, передбачених з Державного бюджету до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя у вигляді дотацій та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів.
4. Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, Міністерству економіки, Державному комітетові статистики, Міністерству у справах сім'ї та молоді розробити та у двомісячний термін затвердити в установленому порядку єдину методику обчислення сукупного доходу сімей для всіх видів соціальної допомоги та запровадити єдину систему контролю за використанням бюджетних асигнувань на цю мету.
5. Державній податковій адміністрації забезпечити подання на запити органів соціального захисту населення відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів про доходи громадян, які звернулися за соціальною допомогою.
6. Державному комітетові статистики за поданням Міністерства праці та соціальної політики затвердити до 15 квітня 1999 р. форму річної (квартальної) звітності щодо надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
7. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям встановити постійний контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, передбачених для надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
8. Міністерству праці та соціальної політики і Міністерству у справах сім'ї та молоді давати роз'яснення щодо практичного застосування нормативно-правових актів про адресну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, разом з Державним комітетом телебачення і радіомовлення провести відповідну роз'яснювальну роботу з цього питання серед населення.
9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Віце-прем'єр-міністра України Тігіпка С.Л.
Прем'єр-міністр України
|
В.ПУСТОВОЙТЕНКО
|
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 лютого 1999 р. N 238
ПОЛОЖЕННЯ
про умови та порядок надання адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям
1. Адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - соціальна допомога) надається у грошовій формі, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї, яка складається з непрацездатних осіб, а також непрацюючих осіб працездатного віку, зайнятих доглядом за дітьми, час якого зараховується до трудового стажу, осіб, що мають трьох і більше дітей віком до 16 років і зайняті доглядом за ними, осіб, що доглядають за інвалідом I групи або за дитиною-інвалідом віком до 16 років, або за особою, яка досягла 80-річного віку, осіб, зареєстрованих у державній службі зайнятості як безробітні, у яких термін одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги минув, є нижчим, ніж величина сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги.
Соціальна допомога не надається, якщо:
особа, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, або будь-яка інша особа, що прописана разом з нею у житловому приміщенні (будинку), здає за договором у найм або в оренду житлове приміщення (будинок);
особа, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, та особи, які прописані разом з нею у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені норми володіння чи користування загальною площею житла, що застосовуються під час призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг;
особа, яка звернулася за призначенням соціальної допомоги, та особи, які прописані разом з нею у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні чи володінні дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) транспортний засіб, самохідну машину або механізм, крім засобів, які згідно із законодавством не є об'єктами оподаткування (за винятком тракторів на гусеничному ходу), який перебуває в експлуатації не більш як 10 років починаючи з року випуску (за винятком одержаного чи придбаного на пільгових умовах через органи праці та соціального захисту населення) та зареєстрований в установленому порядку.
1-1. Виходячи з конкретних обставин, що склалися в сім'ї, органи праці та соціального захисту на підставі рішень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів рад або утворених ними комісій в окремих випадках можуть, як виняток, надавати соціальну допомогу також на підставах, не передбачених пунктом 1 цього Положення.
Рішення про призначення соціальної допомоги приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
2. До складу сім'ї враховуються особи, що прописані і проживають разом, пов'язані родинними стосунками, на підставі яких виникають зобов'язання щодо утримання непрацездатних, або з інших підстав, передбачених законодавством.
3. Призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється органами соціального захисту населення.
У сільській місцевості заяви з необхідними документами для призначення соціальної допомоги приймаються уповноваженими особами, визначеними виконавчими комітетами селищних і сільських рад, і передаються відповідним органам соціального захисту населення.
4. Розмір соціальної допомоги визначається як різниця між величиною сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги, та сукупним доходом сім'ї.
5. Величина сукупного доходу для призначення соціальної допомоги сім'ї визначається виходячи з мінімального доходу, що дає право непрацездатним громадянам на одержання цільової грошової допомоги на прожиття, встановленого Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коригувального коефіцієнта.
Коригувальний коефіцієнт обчислюється як сума коефіцієнтів виходячи з кількісного складу сім'ї і дорівнює:
для одного дорослого члена сім'ї та інвалідів 1 і 2 групи - 1;
для інших дорослих - 0,7;
для неповнолітніх дітей - 0,5.
Коригувальний коефіцієнт на сім'ю не може перевищувати 5.
6. Розрахунок сукупного доходу для призначення допомоги малозабезпеченим сім'ям провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мінфіну, Мінекономіки, Держкомсім'ямолоді, Держкомстату.
7. До сукупного доходу сімей, зазначених у пункті 1 цього Положення, включається:
1) пенсія, допомога (крім одноразової цільової допомоги);
2) одержувані особою аліменти.
8. У разі прийняття рішення про призначення соціальної допомоги сім'ї, у складі якої є працездатні особи, пенсіонери, які працюють, до сукупного доходу також включається:
1) заробітна плата, в тому числі за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі і вихідні дні та роботу за сумісництвом; плата за роботу в колективному сільськогосподарському підприємстві, надбавки і доплати всіх видів; премії, встановлені системами оплати праці на підприємстві, в установі, організації, незалежно від періодичності і джерел їх виплати; відсоткові надбавки і щорічна винагорода з фонду матеріального заохочення за підсумками роботи підприємства, установи чи організації за рік. Премії та щорічні винагороди включаються до сукупного доходу на час їх нарахування, при цьому за рік ураховується не більше однієї винагороди за вислугу років;
2) інші грошові виплати, які мають систематичний характер (польове забезпечення, доплати за роз'їзний і рухомий характер роботи тощо, крім виплат на відрядження);
3) стипендії, допомога на навчання, безпосередньо отримана особою від підприємства, установи чи організації, за винятком коштів, отриманих на умовах позики, кредитів;
4) доходи від підприємницької діяльності, селянського (фермерського) господарства, земельних ділянок, виділених для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння та випасання худоби, доходи від реалізації товарів, худоби, птиці тощо, які визначаються місцевими органами виконавчої влади. При цьому враховуються доходи, отримані із земельної ділянки загальною площею понад 0,06 гектара;
5) доходи від заняття кустарно-ремісничими промислами, приватною практикою, літературною, художньою, музичною, артистичною та іншою творчою діяльністю. Доходи осіб, які займаються кустарно-ремісничими промислами або приватною практикою, визначаються на підставі даних районних державних податкових адміністрацій про розміри оподатковуваного доходу цих осіб за два квартали, що передують місяцю звернення за призначенням допомоги;
6) усі види винагород, які виплачуються штатним (нештатним) літературним працівникам, художникам, фотокореспондентам та іншим особам з фонду авторського гонорару, а також винагороди, які виплачуються за публічне виконання творів. При цьому розмір доходу визначається як середньомісячний розмір гонорару за попередній рік, що передує року звернення за призначенням соціальної допомоги, з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати за цей період;
7) усі види заробітків адвокатів;
8) допомога по безробіттю;
9) доходи від здавання житлового приміщення (будинку) в найм або в оренду (на підставі довідок органів державних податкових адміністрацій);
10) натуральна оплата праці (за вільними (ринковими) цінами даного регіону на дату її здійснення);
11) грошове забезпечення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби;
12) суми, які виплачуються в порядку відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків;
13) заробіток учнів та студентів, які поєднують навчання з роботою на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та господарювання;
14) суми, які виплачуються за час вимушеного прогулу;
15) фактичний заробіток осіб, які працюють у фізичних осіб. При цьому натуральна частина заробітної плати цих осіб включається до їх сукупного доходу в розмірі, визначеному згідно з підпунктом 10 цього пункту;
16) інші доходи, які підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства.
Доходи, отримані в іноземній валюті, перераховуються у валюту України за курсом Національного банку України на час їх отримання.
9. До сукупного доходу включаються також передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (
796-12)
такі виплати:
1) підвищення розміру оплати праці, стипендій та пенсій громадян, які працювали або працюють на територіях радіоактивного забруднення;
2) оплата додаткової відпустки;
3) різниця між заробітками у разі переведення на нижчеоплачувану роботу;
4) середня заробітна плата, що зберігається за працівником у разі звільнення з роботи у зв'язку з відселенням;
5) компенсація за час вимушеного простою.
10.
Грошові доходи, передбачені пунктами 7 та 8 цього Положення, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані.
Розмір середньомісячного доходу для громадян, зайнятих на сезонних роботах, відповідно до Списку сезонних робіт, затвердженого Кабінетом Міністрів України, обчислюється виходячи із суми доходу за попередній повний сезон, поділеної на 12, з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати за цей період.
Розмір середньомісячного доходу для громадян, які мають фермерське господарство, визначається на підставі даних органів державних податкових адміністрацій про суму доходу за попередній календарний рік, поділену на 12, з урахуванням коефіцієнта зростання середньої заробітної плати за цей період.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено допомогу, є громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією або займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю, або зареєстровані в службі зайнятості як такі, що шукають роботу і подають довідки органам соціального захисту населення про відсутність доходів за будь-який місяць протягом періоду, за який визначається сукупний дохід, або місячний дохід яких менший від величини сукупного доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги, в розрахунок допомоги включається місячний дохід на рівні величини доходу, що дає право на призначення соціальної допомоги.
11. До сукупного доходу не включаються:
1) сплачувані особою аліменти;
2) цільова одноразова допомога;
3) адресна соціальна допомога, передбачена цим Положенням.
12. При визначенні сукупного доходу сім'ї органи, що призначають допомогу, мають право користуватися всіма офіційними джерелами, які містять інформацію про доходи громадян, у тому числі інформацією органів державних податкових адміністрацій.
13. Для призначення соціальної допомоги подаються такі документи:
заява, в якій декларується наявність чи відсутність у володінні (користуванні) прописаних осіб іншого житлового приміщення (будинку), а також транспортного засобу, самохідної машини або механізму;
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім'ї із зазначенням прізвищ, імен та по батькові, родинних стосунків членів сім'ї;
довідки про доходи кожного члена сім'ї;
довідки про наявність та розміри земельних ділянок, які виділено для ведення особистого підсобного господарства, городництва, сінокосіння та випасання худоби.
Форма заяви та акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї затверджується Мінпраці.
14. Соціальна допомога призначається на шість місяців, а якщо у складі сім'ї є працюючі громадяни, - на три місяці починаючи з місяця звернення за її призначенням і виплачується щомісяця. Якщо у складі сім'ї є працездатна особа, зареєстрована у державній службі зайнятості як безробітна, у якої термін одержання допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги минув, соціальна допомога на сім'ю в повному обсязі призначається на три місяці. При наступних зверненнях розмір соціальної допомоги зменшується кожний раз на 10 відсотків. Для призначення соціальної допомоги на наступний термін необхідно подати документи, зазначені у пункті 13 цього Положення.
У разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати допомоги (зміни у складі сім'ї, збільшення сукупного доходу сім'ї тощо), одержувачі соціальної допомоги зобов'язані повідомити про це органи, що виплачують допомогу.
15. У разі коли відомості, викладені в заяві, не підтверджено належно оформленими документами, допомога призначається починаючи з місяця надходження заяви за умови, що відомості буде підтверджено в установленому порядку протягом місяця з дня подання заяви.
Рішення про призначення (непризначення) допомоги приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
16. У разі переїзду сім'ї в іншу місцевість виплата соціальної допомоги за старим місцем проживання припиняється. За новим місцем проживання соціальна допомога призначається на підставі документів, зазначених у пункті 13 цього Положення.
17. Кошти для надання соціальної допомоги перераховуються у порядку, встановленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Виплата соціальної допомоги провадиться через поштові відділення зв'язку за місцем проживання сім'ї або через банківську установу шляхом перерахування на особовий рахунок уповноваженого члена сім'ї за його заявою.
18. Сума надміру одержаної допомоги внаслідок подання громадянами документів із свідомо неправильними відомостями повертається ними за вимогою органів, що призначають допомогу, у подвійному розмірі. Сума повернутих коштів зараховується на рахунок органів соціального захисту населення для подальшого їх нарахування отримувачам допомоги у порядку, встановленому Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Подання свідомо недостовірних даних тягне за собою припинення надання допомоги та позбавлення права на її призначення на наступний термін.
До посадових осіб, винних у надмірному нарахуванні суми допомоги, вживаються заходи, передбачені законодавством.
19. Рішення про надання (ненадання) соціальної допомоги може бути оскаржено до районних, районних у мм. Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських і районних рад та до суду.
20. На кожну сім'ю, яка одержує соціальну допомогу, органом соціального захисту населення заводиться особова справа, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення допомоги, та розрахунки її розміру.
В особовому рахунку, що заповнюється на підставі документів особової справи, фіксуються відомості про виплату соціальної допомоги.