Щодо обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності

Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, у тому числі допомоги по тимчасовій непрацездатності, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. N 1266 (1266-2001-п) , з урахуванням змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. N 193 (193-2006-п) .

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата застрахованої особи для оплати листка непрацездатності, є період роботи за останнім основним місцем праці перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Таким періодом є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1 числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Норму частини першої статті 112 Закону України від 19.12.2006. N 489 (489-16) "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон N 489) слід застосовувати для страхових випадків, передбачених статтями 35, 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) , та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, які настали починаючи з 1 січня 2007 року. Ця норма не застосовується, якщо тимчасова непрацездатність (вагітність та пологи) настала до 01.01.2007 р., незалежно від дати закриття та подання за місцем праці лікарняного листка.

Періоди знаходження застрахованої особи у страхових випадках (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) зараховуються до страхового стажу, і дія статті 112 Закону N 489 (489-16) на цих осіб не поширюється.

Для найманих працівників, які змінили місце праці та відпрацювали за новим місцем праці менше шести місяців, але за період 12 місяців (з урахуванням періодів роботи за попередніми місцями праці) перед настанням страхового випадку сплачували страхові внески 6 місяців, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується виходячи з фактичної заробітної плати за останнім основним місцем праці, з якої було сплачено страхові внески, обчисленої відповідно до Порядку.

Зазначена норма Закону N 489 (489-16) поширюється на працівників, які тільки починають свою трудову діяльність і відпрацювали менше шести місяців, та працівників, що змінили місце праці і не працювали більше шести місяців перед працевлаштуванням на останнє місце праці. Підтвердженням факту сплати страхових внесків для найманих працівників є запис у трудовій книжці.