Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до ст. 72 і 107 Кодексу законів про працю України.
А за роботу з ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка. У рекомендаціях Міністерства праці України щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці №7 від 10.10.1997 р. міститься визначення ненормованого робочого часу. Це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби така категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в такому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків й обсягом виконаних робіт (навантаженням).
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві (в установі, організації) режим робочого часу. У зв'язку з цим власник або уповноважений ним орган не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену норму тривалості робочого часу.
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, потребу періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу надається додаткова відпустка до 7 календарних днів.
Конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним або трудовим договором по кожному виду робіт, професій та посад.
Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором. Водночас за наявності підстав і з дотриманням установленого порядку працівники з ненормованим робочим днем також можуть залучатися до виконання надурочних робіт.
Працівник з ненормованим робочим днем може бути залучений власником до роботи після закінчення робочого дня встановленої тривалості. Таке розпорядження власника працівник зобов'язаний виконати. Його невиконання кваліфікується як порушення трудової дисципліни.
Обов'язок працівника з ненормованим робочим днем виконувати роботу після закінчення робочого дня може випливати не лише із розпорядження власника про це, а й бути обумовленим потребою своєчасного виконання роботи, визначеної трудовим договором. У такому разі працівник зобов'язаний за власною ініціативою працювати після закінчення робочого дня.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова
газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 11 /2007