1. Схвалити Концепцію Державної програми розвитку системи надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю на 2006-2010 роки, що додається.

Визначити МОЗ державним замовником Програми.

2. МОЗ разом з Мінфіном, Мінекономіки розробити та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України до 1 грудня 2005 р. проект Державної програми розвитку системи надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю на 2006-2010 роки.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 5 листопада 2005 р. N 445-р

На 31 грудня 2004 р. близько 1 млн. жителів України потребували нефрологічної допомоги. Тим часом система надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю не здатна забезпечити її необхідний рівень, у зв'язку з чим постійно зростають кількісні показники інфікування сечової системи, уражень нирок унаслідок цукрового діабету та артеріальної гіпертензії. Крім того, до 30 відсотків хворих працездатного віку потрапляють до нефрологічних закладів з термінальним ступенем хронічної ниркової недостатності і зберегти їх життя можна лише за допомогою "штучної нирки" або перитонеального діалізу. Однак цими методами в Україні лікуються лише 2200 хворих, а щороку на 1 млн. населення реєструється до 150 пацієнтів з термінальним ступенем хронічної ниркової недостатності, тобто кожного року 6000 громадян потребують діалізних методів терапії.

Протягом 2004 року лише 485 хворих розпочали необхідне лікування і залишилися живими. Тобто в країні практично не діє система запобігання виникненню хвороб сечової системи та адекватного їх лікування, що призводить до щорічного збільшення кількості хворих нефрологічного профілю і до передчасної смерті щороку більш як 9 тис. пацієнтів унаслідок неотримання адекватної терапії.

Нинішній стан надання нефрологічної допомоги є наслідком недостатньої уваги з боку держави до всіх її складових - починаючи від рівня нефрологічної грамотності лікарів і первинної лікувально-профілактичної допомоги, підготовки лікарів-нефрологів, інформованості населення про способи профілактики хвороб сечової системи і закінчуючи відсутністю системи запобігання захворюваності нирок загалом і хронічній нирковій недостатності зокрема, а також надзвичайно низьким рівнем лікування діалізними методами.

У країнах ЄС нефрологічну допомогу надають від 35 до 63 лікарів-нефрологів на 1 млн. населення; в Україні - 8 нефрологів на ту ж кількість населення. У названих країнах державні програми підтримки лікування нефрологічних хворих були прийняті наприкінці 70-х - на початку 80-х років. У США державну програму лікування хворих з хронічною нирковою недостатністю через систему Medicare було прийнято в 1971 році, яка діє і донині. Усі нові члени ЄС також прийняли і виконують відповідні програми.

Необхідність підтримки на державному рівні системи надання нефрологічної допомоги визначається значною розповсюдженістю хвороб сечової системи, високою вартістю гемодіалізу, перитонеального діалізу, що унеможливлює адекватне розв'язання цих проблем на регіональному рівні.

Мета Програми полягає в зменшенні розповсюдженості хвороб сечової системи шляхом їх первинної профілактики, зменшення кількості хворих з вторинним ураженням нирок, викликаних цукровим діабетом або артеріальною гіпертензією, поліпшення якості життя та рівня соціальної реабілітації, зниження рівня інвалідизації і смертності пацієнтів.

Протягом останніх 30 років за рахунок державних програм підтримки лікування нефрологічних хворих у США, Японії, країнах ЄС переважно фінансувалися наукові розробки з проблеми замісної ниркової терапії (гемодіалізу, перитонеального діалізу, меншою мірою - трансплантації нирки) та здійснювалося матеріально-технічне забезпечення цього виду лікування.

Накопичений досвід свідчить, що:

кількість хворих, які потребують гемодіалізу або перитонеального діалізу, щороку збільшується в середньому на 7-8 відсотків;

завдяки впровадженню досягнень науки середня тривалість життя у зв'язку із застосуванням діалізу значно збільшилася, перевищивши тривалість життя після трансплантації нирки в межах однакових вікових груп.

Однак економіка США, Японії і тим більше ЄС не здатна витримати фінансове навантаження, необхідне для адекватного забезпечення лікування хворих методами діалізу або трансплантації нирки.

Тому в листопаді 2003 р. учасники Світової асоціації нефрологів створили KDIGO - організацію, в складі якої працює 8 комісій з провідних нефрологів світу. Метою діяльності цієї організації є досягнення глобального консенсусу (вироблення найкращих рекомендацій) з питань запобігання хворобам сечової системи, застосування методів їх ранньої діагностики, лікування до та після формування хронічної ниркової недостатності, методів діалізу з максимальним реабілітаційним ефектом, поліпшення якості та збільшення тривалості життя хворих.

У зв'язку з цим оптимальним варіантом розв'язання проблеми є надання лікувально-профілактичної допомоги нефрологічним хворим шляхом створення її державної системи. Це - лікарі загальної практики або сімейні лікарі, районні/міжрайонні, міські, обласні центри нефрології та діалізу, Інститут нефрології. За умови чіткої регламентації та матеріально-технічного забезпечення така система здатна розв'язувати накопичені роками проблеми у сфері медичної допомоги пацієнтам з хворобами сечової системи.

Найбільш ефективним шляхом розв'язання проблеми є реалізація державної цільової програми, що дасть змогу зменшити розповсюдженість хвороб сечової системи, рівень їх хронізації і таким чином зменшити інвалідизацію, смертність пацієнтів та підвищити якість життя, ступінь їх соціальної реабілітації. Крім цього, завдяки такому підходу можна уніфікувати всі необхідні заходи, забезпечити належний контроль їх виконання та об'єктивно оцінити ефективність.

Для розв'язання проблеми вбачається необхідним забезпечити:

1) розроблення нормативно-правових актів з питань розвитку системи надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю, зокрема:

кваліфікаційних характеристик лікаря-нефролога;

стандартів надання амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної лікувально-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю;

акредитаційних нормативів відділень/центрів нефрології і діалізу для державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ, які надають спеціалізовану лікувально-профілактичну допомогу хворим нефрологічного профілю;

типових положень про порядок матеріально-технічного забезпечення, підготовку і підвищення кваліфікації працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ, діяльність яких пов'язана з лікуванням хворих нефрологічного профілю;

2) структурну реорганізацію нефрологічної служби, передбачивши надання поетапної лікувально-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю: лікарі-терапевти дільничні, лікарі загальної практики/сімейні лікарі, районні, міжрайонні, міські, обласні центри нефрології та діалізу, Інститут нефрології;

3) збільшення потужності центрів нефрології та діалізу щодо застосування гемодіалізу та впровадження в практику методу перитонеального діалізу;

4) створення умов для виконання Інститутом нефрології функцій головної установи з виконання завдань, визначених Програмою, передбачивши:

постачання необхідного медичного обладнання та засобів комунікації;

створення інформаційно-аналітичного підрозділу для ведення національного реєстру хворих з хронічною нирковою недостатністю та трансплантованою ниркою;

5) забезпечення адекватного лікування еритропоетин - дефіцитної анемії у хворих, що лікуються методами замісної ниркової терапії та у додіалізний період хронічної ниркової недостатності;

6) забезпечення функціонування регіональних реєстрів дорослих хворих та дітей з хронічною нирковою недостатністю і пацієнтів з трансплантованою ниркою в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

7) створення системи контролю та забезпечення лікування імунодепресивними препаратами хворих з трансплантованою ниркою та удосконалення системи навчання і підвищення кваліфікації нефрологів з питань надання медичної допомоги таким хворим;

8) удосконалення системи підвищення кваліфікації медичного персоналу усіх рівнів з питань нефрології, зокрема забезпечення підвищення кваліфікації лікарів та молодших медичних спеціалістів і технічного персоналу з питань надання спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю відповідно до потреб закладів охорони здоров'я;

9) виконання заходів щодо профілактики захворюваності на вірусний гепатит В медичного персоналу та хворих, що лікуються методами замісної ниркової терапії.

Передбачається, що виконання Програми сприятиме значному підвищенню ефективності та якості надання спеціалізованої лікувально-профілактичної допомоги хворим нефрологічного профілю, а отже, зниженню рівня інвалідизації і смертності пацієнтів, покращенню якості їх життя та підвищенню ступеня соціальної реабілітації.

Завдяки чіткому функціонуванню державної системи надання поетапної допомоги хворим нефрологічного профілю буде створено умови для виконання Інститутом нефрології функцій головного консультативного, лікувального та навчально-методичного закладу національного масштабу, ведення національного та регіонального реєстрів дорослих хворих і дітей з хронічною нирковою недостатністю та трансплантованою ниркою.

Фінансування Програми планується здійснювати в межах видатків, які передбачаються у державному бюджеті МОЗ, та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя.