Відповідно до ст. 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (
2009-12)
, визначено, що у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства.
При припиненні діяльності селянського (фермерського) господарства слід керуватись п. З. ст. 30 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (
2009-12)
. Майно селянського (фермерського) господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується передовсім для розрахунків по оплаті праці найманих осіб, виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній сумісній власності членів селянського (фермерського) господарства або розподіляється між ними за домовленістю.
Згідно з вимогами ст. 17 закону (
2009-12)
, визначено, що володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю. На жаль, майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюються цивільним законодавством і спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.
Відповідно до Земельного кодексу України (
2768-14)
міністерством та іншими відомствами в установленому порядку відпрацьовуються зміни та доповнення до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (
2009-12)
.
N 77, 23.04.2002 р.