1. Схвалити Концепцію Державної цільової соціальної програми "Школа майбутнього" на 2007-2010 роки, що додається.

Визначити МОН державним замовником Програми.

2. МОН розробити та подати у тримісячний строк Кабінетові Міністрів України проект Державної цільової соціальної програми "Школа майбутнього" на 2007-2010 роки.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 13 квітня 2007 р. N 160-р

Інтеграція України у світовий простір потребує постійного вдосконалення національної системи загальної середньої освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг та розроблення інноваційної моделі навчального закладу "Школа майбутнього" (далі - новітній заклад) - своєрідного еталону організації навчально-виховного процесу в загальноосвітньому навчальному закладі.

Зазначена проблема відповідає пріоритетам державної політики. Зокрема, у Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій Указом Президента України від 17 квітня 2002 року N 347 (347/2002) , серед концептуальних ідей та поглядів на стратегію і основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття наголошено на тому, що мають постійно оновлюватися зміст освіти та організація навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. В Україні повинні забезпечуватися прискорений інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та реалізації особистості впродовж життя. Для цього необхідно сформувати освітнє середовище з урахуванням інноваційного характеру його розвитку, запитів особистості та потреб суспільства, що сприятиме виконанню завдань з інтеграції національної системи освіти у світовий простір.

Насамперед передбачається створення мережі загальноосвітніх навчальних закладів з високим технологічним рівнем, новітнім навчально-методичним та інформаційним забезпеченням, потужним кадровим потенціалом.

Подібні навчальні заклади (понад 130) під назвою "Школа завтрашнього дня" утворені у більшості країн СНД та Балтії; в них навчаються близько 7 000 учнів. В Україні в останні роки мережа загальноосвітніх навчальних закладів нового типу (гімназії, ліцеї, колегіуми) в цілому залишається сталою: у 2004/05 навчальному році функціонували 479 гімназій, 359 ліцеїв та 37 колегіумів, у 2005/06 - 521, 353 та 41, у 2006/07 відповідно 512, 345 та 41. Проте на сьогодні не всі вони за рівнем матеріально-технічного забезпечення, застосування інформаційних технологій та впровадження інноваційних педагогічних технологій є тими взірцями, до яких повинні підтягуватися всі інші навчальні заклади.

Як показали результати аналізу розвитку освіти, зазнають значних змін мотиваційні фактори навчання, підвищуються вимоги до обсягу і якості освітніх послуг. Сучасний ринок праці вимагає від кандидата на робоче місце не лише глибоких теоретичних знань, а і практичних навичок у певній галузі. Це орієнтує учнів на здобуття освіти, що відповідає їх професійному вибору і новим суспільним вимогам.

Випускник новітнього закладу повинен володіти комплексом різноманітних знань, навичок і особистісних якостей, що дадуть йому змогу стати висококваліфікованим фахівцем, самостійно приймати рішення, бути ініціативним, брати на себе відповідальність та ефективно взаємодіяти з оточенням.

Основними завданнями новітнього закладу повинні бути виховання патріотів, відданих демократичним цінностям, створення сприятливих умов для гармонійного розвитку учнів, їх здібностей, підготовки до самостійного життя.

Передбачається створення і випробування інноваційної моделі стимулювання інвестицій в освітню галузь, формування партнерських економічних відносин між державою, місцевою громадою та суб'єктами господарювання.

Особливого значення набуває впровадження нових форм освітньої діяльності - особистісно-орієнтованого навчання, системної диференціації та індивідуалізації навчального і виховного процесу, приведення державних стандартів освіти у відповідність з нормами світового співтовариства.

Неповна відповідність якості освітніх послуг сучасним вимогам спричинена:

моральною та фізичною застарілістю матеріально-технічної, науково-дослідної та експериментальної бази;

формалізацією моделей виховної роботи з учнями та недостатньою спрямованістю на розвиток національної свідомості і опанування загальнолюдських морально-етичних цінностей;

низьким рівнем упровадження різних видів підтримки учнів, які потребують соціальної допомоги, та учнів з особливими потребами розвитку.

Розроблення і прийняття Державної цільової соціальної програми (далі - Програма) необхідне для забезпечення інноваційного розвитку освіти.

Мета Програми полягає в удосконаленні механізму надання освітніх послуг, випробуванні інноваційних моделей новітніх закладів, діяльність яких спрямовуватиметься на випереджувальний характер розвитку системи освіти.

Основними завданнями Програми є:

підвищення якості освітніх послуг шляхом створення навчально-виховних осередків;

удосконалення системи виховання людини високої моралі та культури;

створення і випробування інноваційної моделі новітнього закладу, забезпечення його науково-методичним супроводженням та матеріально-технічним оснащенням;

забезпечення рівного доступу громадян до здобуття високоякісної освіти;

створення умов для оптимального вибору учнями новітніх закладів майбутньої професії відповідно до індивідуальних особливостей, здібностей учнів з урахуванням потреб ринку праці, формування в них прагнення до трудової діяльності, професійної самореалізації;

упровадження педагогічних новацій і технологій.

Положення Програми ґрунтуються на засадах Конституції України (254к/96-ВР) , Національної доктрини розвитку освіти (347/2002) , Законах України "Про освіту" (1060-12) , "Про дошкільну освіту" (2628-14) , "Про загальну середню освіту" (651-14) , "Про позашкільну освіту" (1841-14) , "Про професійно-технічну освіту" (103/98-ВР) , "Про вищу освіту" (2984-14) , "Про охорону дитинства" (2402-14) , Державної програми "Вчитель" (379-2002-п) , Конвенції ООН про права дитини (995_021) та інших нормативних документах.

Обмежений обсяг фінансування галузі освіти призвів до погіршення стану її матеріально-технічної бази, що уповільнює роботу з упровадження сучасних інноваційних технологій та засобів навчання.

Проблема може розв'язуватися за двома варіантами.

Перший варіант передбачає збереження нинішнього обсягу бюджетного фінансування, що дасть змогу вдосконалити нормативно-правову базу, провести наукові дослідження, розробити і впровадити індивідуальні програми та інноваційні методики і технології навчання та виховання учнівської молоді.

Однак зазначений варіант не дасть можливості забезпечити виконання в повному обсязі основних завдань Програми.

Другий варіант, що є оптимальним, передбачає поєднання державної підтримки і участі органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання у створенні та випробуванні інноваційної моделі новітнього закладу у шести регіонах, забезпечення науково-методичним супроводженням та матеріально-технічним оснащенням.

Для виконання Програми необхідно:

удосконалити нормативно-правову базу;

розробити проектно-технічну документацію для спорудження шкільних приміщень або їх реконструкції;

здійснити підготовку навчальних програм з предметів, спецкурсів і факультативів варіантної складової навчального плану;

розробити технічні засоби навчання;

забезпечити навчально-виховний процес у новітніх закладах підручниками і посібниками, технічним обладнанням;

провести пошук альтернативних шляхів ефективної реалізації творчих здобутків учнів;

створити ефективну систему профорієнтаційної роботи з учнями;

забезпечити наступність між дошкільною та початковою ланками освіти шляхом утворення центрів адаптації дітей дошкільного віку до навчання у школі, надання консультаційної допомоги батькам;

здійснити інформатизацію та комп'ютеризацію навчально-виховного процесу, удосконалити систему підготовки (перепідготовки) педагогічних кадрів;

організувати поширення досвіду роботи педагогічного колективу новітнього закладу.

Програму планується виконати двома етапами.

На першому етапі (2007-2008 роки) передбачається забезпечити:

удосконалення нормативно-правової бази;

розроблення проектно-технічної документації для спорудження шкільних приміщень або їх реконструкції;

визначення умов оплати праці педагогічних працівників новітнього закладу;

формування педагогічних колективів;

організацію функціонування новітніх закладів;

упровадження передових інформаційних технологій;

підготовку і видання навчально-методичної літератури, утворення інформаційно-бібліотечних центрів підвищення освітнього рівня учнів та педагогів;

розроблення системи профорієнтаційної роботи з учнями.

На другому етапі (2009-2010 роки) передбачається забезпечити:

налагодження зв'язків з міжнародними організаціями та навчальними закладами, робота яких спрямована на розроблення сучасних педагогічних технологій, участь у реалізації міжнародних навчальних проектів і діяльності молодіжних організацій;

залучення учнів новітніх закладів до участі у всеукраїнських олімпіадах, конкурсах, турнірах і фестивалях;

випробування системи профорієнтаційної роботи з учнями;

започаткування щорічного проведення відповідних наукових конференцій з проблем функціонування новітнього закладу;

висвітлення у засобах масової інформації досягнень новітнього закладу, поширення кращого досвіду педагогічних і науково-педагогічних працівників;

організацію і проведення відповідних наукових конференцій, семінарів, засідань за круглим столом;

підготовку і публікацію науково-методичних видань з питань функціонування новітнього закладу.

Фінансування заходів Програми здійснюватиметься за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах, інших джерел.

Реалізація Програми дасть можливість отримати такі вагомі соціальні результати:

виховання патріотів, відданих демократичним цінностям;

підвищення якості освітніх послуг;

створення і випробування інноваційної моделі новітнього закладу;

організація навчання відповідно до потреб конкретної особистості;

створення умов для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

розвиток в учнів здатності вільно висловлювати свою думку, формувати власні погляди, суспільну активність;

створення і випробування інноваційної моделі, стимулювання інвестицій в освітню галузь, формування партнерських економічних відносин між державою, місцевою громадою та суб'єктами господарювання;

поширення досвіду роботи новітнього закладу.