Який порядок оподаткування спадщини, отриманої за заповітом після смерті дідуся?
Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі — Закон). Оподаткування, здійснюватиметься за фактом прийняття об'єкта спадщини (згідно з ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини). Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Але якщо у складі спадщини є нерухоме майно, то спадкоємець зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. А нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу.
У пп. 1.20.4 п. 20 ст. 1 Закону визначено, що для цілей цього Закону членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними І діти. Інші члени сім'ї фізичної 1 особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (тобто баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом).
Отже, онуки спадкодавця відносяться до другого ступеня споріднення, тому відповідно до пп. 13.2.2 п. 13.2 ст. 13 Закону об'єкти спадщини, отримані ними, оподатковуються за ставкою, що дорівнює 5 % від об'єкта оподаткування. Разом із цим, при отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента (тобто іноземного громадянина, громадянина України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України) будь-який об'єкт спадщини оподатковується за ставкою, що дорівнює 15 % від об'єкта оподаткування.
Слід також відзначити, що відповідно до п. 13.6 ст. 13 Закону при отриманні спадщини у вигляді об'єкта нерухомого майна (об'єкта майна, який розташовується на землі і не може бути переміщений в інше місце без втрати його якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також землі); об'єкта рухомого майна (зокрема: предмета антикваріату або витвору мистецтва; природного дорогоцінного каміння чи дорогоцінного металу, прикрас з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння; будь-якого транспортного засобу та приладдя до нього; іншого виду рухомого майна) або коштів (а саме готівкових коштів або коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитних (ощадних), іпотечних сертифікатів, сертифікатів фонду операцій з нерухомістю) особою, яка є інвалідом І групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, застосовується нульова ставка оподаткування до вартості такої власності.
Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) дорівнює календарному року, — до 1 квітня року, наступного за звітним. У пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 цього Закону передбачено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 170 грн) за кожне таке неподання або її затримку. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, в даному випадку податковою інспекцією за місцем проживання (реєстрації) платника податків.
Сторінку підготувала Катерина ФОМІНА
Юридичний вісник України № 19 ( 12 - 18 травня 2007 року)