Чи потрібна згода працівника на переведення його на роботу до структурного підрозділу підприємства, що знаходиться в іншому місті? Чи повинні йому компенсувати витрати на переїзд, забезпечити житлом тощо?
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість. Саме в цій статті містяться основні норми щодо гарантійних і компенсаційних виплат. Наприклад, працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі. Більш детальні правила містяться у постанові Кабінету Міністрів України "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" від 02.03.1998 р. № 255 (далі — Постанова).
Відповідно до абз. З п. 1 Постанови до членів сім'ї працівника, на яких виплачується компенсація, належать чоловік, дружина, а також діти і батьки подружжя, які перебувають на їх утриманні і проживають разом з ними.
Також у Постанові передбачено, що працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачується вартість проїзду працівника і членів його сім'ї у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень. Зокрема, у гаї. 1.7 п. 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, передбачено, що витрати на проїзд відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Але цей порядок виплат Не застосовується, якщо власник або уповноважений ним орган надає для переїзду відповідні засоби пересування.
Крім того, оплата провадиться лише за умови подання необхідних проїзних документів. Відсутність таких документів позбавляє працівника підстав для одержання компенсації витрат на проїзд, навіть якщо фактично такі витрати і провадились (наприклад, при втраті проїзних документів чи переїзді в іншу місцевість власним транспортом).
Працівнику також відшкодовуються витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) вагою до 500 кілограмів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги. За відсутності зазначених видів транспорту можуть бути оплачені витрати на перевезення майна повітряним транспортом від найближчої до місця роботи залізничної станції або від найближчого морського чи річкового порту, відкритого для навігації.
За кожний день перебування в дорозі працівнику виплачуються добові у розмірі і порядку, визначеному законодавством про відрядження (при розрахунку також враховується те, що день від'їзду і день приїзду складають два дні). Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23.04.1999 р. № 663 встановлено, що для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності для відряджень у межах України розмір добових становить 25 гривень.
Одноразова допомога самому працівникові виплачується в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, — в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.
Також у даному випадку працівникові виплачується заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи.
Якщо заздалегідь точно визначити розмір належних працівникові сум компенсації неможливо, то за згодою сторін йому видається аванс.
Слід зазначити, що вартість проїзду членів сім'ї і перевезення їх майна, а також одноразова допомога їм виплачуються у разі, якщо вони переїжджають на нове місце проживання працівника до закінчення одного року з дня фактичного отримання ними жилого приміщення.
Якщо працівник переводиться або приймається на роботу на строк не більше одного року, а сім'я з ним не переїжджає, за погодженням сторін замість виплати одноразової допомоги йому можуть відшкодовуватися витрати, пов'язані з тимчасовим проживанням на новому місці, але розмір відшкодування витрат не повинен перевищувати 50 відсотків розміру добових.
Працівникам, які переїхали в іншу місцевість у зв'язку з переведенням їх на роботу, і членам їхніх сімей жиле приміщення надається на умовах, передбачених трудовим договором.
Необхідно додати, що усі перелічені гарантійні і компенсаційні виплати провадяться на користь працівника підприємством за місцем нової роботи і за його рахунок.
Сторінку підготувала Катерина ФОМІНА
Юридичний вісник України № 26 ( 30 червня - 6 липня 2007 року)