Розірвання трудового договору між підприємцем і найманим працівником здійснюється на підставі відповідних статей Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.2001 р. Підстави припинення трудового договору передбачені у ст. 36 КЗпП.
У разі припинення трудового договору фізична особа — підприємець робить у трудовому договорі запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті КЗпП. Сторони трудового договору повинні сповістити державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір, про факт припинення трудових відносин, пред'явивши свої примірники договору та доповнення до нього.
Розірвання договору повинне бути підтверджене підписами сторін трудових відносин на трьох примірниках договору, один з яких перебуває у фізичної особи — підприємця, другий — у працівника, третій — у державній службі зайнятості, яка здійснила реєстрацію трудового договору. Вчинення дій щодо зняття з реєстрації в центрі зайнятості розірваного трудового договору проводиться в присутності сторін трудового договору: роботодавця (фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників або фізична особа, яка використовує найману працю, пов'язану з наданням послуг) та працівника.
Зняття трудового договору з реєстрації в службі зайнятості за відсутності однієї зі сторін трудових відносин можливе лише за умови надання службі зайнятості рішення суду,
яке набрало законної сили, про розірвання цього договору або про визнання його недійсним. Також трудовий договір знімається з реєстрації у випадку смерті однієї зі сторін трудового договору, про що на підставі свідоцтва про смерть, копія якого додається, робиться відповідний запис у договорі.
Відповідальна особа центру зайнятості протягом трьох днів повинна зняти трудовий договір з реєстрації, про що робиться відмітка у книзі реєстрації трудових договорів. На підставі цього запису відповідальна особа центру зайнятості робить запис на трьох примірниках трудового договору.
Фізична особа має право внести запис до трудової книжки працівника про звільнення його з роботи лише після внесення цих записів про зняття з реєстрації трудового договору. Крім цього, посадова особа центру зайнятості обов'язково підтверджує особистим підписом записи, внесені фізичною особою до трудової книжки працівника, і засвідчує їх печаткою.
Роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок — виплатити всі суми, що належать працівникові від фізичної особи — підприємця.
У разі затримки трудової книжки з вини роботодавця (наприклад, якщо з його вини несвоєчасно знято з реєстрації трудовий договір), працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. А порушення вимог законодавства про працю відповідно до ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення спричиняє накладання штрафу на посадових осіб і громадян — суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі від 15 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 255 до 850 грн.).
А якщо приватний підприємець є платником єдиного податку, що здійснює підприємницьку діяльність із використанням найманих робітників, то відповідно до п.4 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 599 від 29.10.!999 p., він повинен у податковому органі за місцем своєї реєстрації на кожного працівника одержати довідку про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку. У випадку звільнення працівника підприємець повинен повернути відповідну довідку, інакше недоїмка по єдиному податку в розмірі 50 % від ставки буде нараховуватися доти, поки підприємець не повідомить про таке звільнення.
Крім того, фізична особа — підприємець, яка використовує найману працю, є податковим агентом своїх працівників щодо виплати заробітної плати й відповідно зобов'язана нараховувати (утримувати, перераховувати) податок з доходів фізичних осіб, що виплачуються нею найманим працівникам, у порядку, встановленому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист