Ст. 1273 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, який передбачений ЦК для прийняття спадщини (тобто шести місяців). Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Слід наголосити, що відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. При цьому відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини).
Відмова від прийняття спадщини може бути на користь іншої особи. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом (ч.1 ст. 1274 ЦК). Якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа, на ім'я якої складений заповіт, може відмовитися зід спадщини лише на користь особи, яка є попризначеним спадкоємцем. При безадресній відмові такого спадкоємця, як передбачено у ч.1 ст. 1275 ЦК, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.
Водночас відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Водночас спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь. У разі безадресної відмови від прийняття спадщини одним із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну.
Відповідно до ч.3 ст. 1274 ЦК спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.
Відмова від спадщини повинна носити добровільний характер і бути вчинена згідно з правилами про дійсність правочинів. Тобто відповідна заява повинна бути подана особою, котра усвідомлює значення своїх дій та (або) може керувати ними. Крім цього, в момент вчинення відмови особа не повинна знаходитися під впливом помилки (ст. 229 ЦК), обману (ст. 230 ЦК), насильства — фізичного чи психічного тиску (ст. 231 ЦК), тяжкої обставини (ст. 233 ЦК). Якщо ж така заява мала місце, то вона у судовому порядку може бути визнана недійсною і спадкоємець вирішуватиме самостійно — приймати спадщину чи відмовитися від неї.
Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. А неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. У свою чергу, батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Крім того, слід пам'ятати, що відповідно до ч.1 ст. 224 ЦК правочин (у даному випадку — відмова від прийняття спадщини), вчинений без дозволу органу опіки та піклування, є нікчемним.
Відмова від прийняття спадщини оформляється у вигляді письмової заяви і подається до нотаріальної контори за місцем її відкриття особисто спадкоємцем, котрий виявив бажання відмовитися від спадщини, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно з положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 p., якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 28/2007