У зв'язку із скороченням обсягу робіт адміністрація підприємства має намір встановити режим неповного робочого тижня для всіх працівників (три дні на тиждень). На щорічну відпустку якої тривалості має право працівник у такому випадку?
Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом як при прийнятті на роботу, так і згодом може встановлюватись неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
У разі змін в організації виробництва і праці власник має право на встановлення неповного робочого часу, дотримуючись при цьому процедури зміни істотних умов праці, як це передбачено ч. 3 ст. 32 КЗпП. Про змиту істотних умов праці (встановлення неповного робочого часу) працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. При цьому, якщо колишні істотні умови праці неможливо зберегти, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП, тобто на підставі відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
У ч. 3 ст. 56 КЗпП України встановлено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників, у тому числі скорочення тривалості їх щорічної основної відпустки, тобто працівникові повинна надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості.
Сторінку підготувала Катерина ФОМІНА
Юридичний вісник України № 37 ( 15-21 вересня 2007 року)