Зареєстровано в Міністерстві 

юстиції України 

12 вересня 2006 р. 

за N 1048/12922 

Відповідно до статті 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" (2498-12) , Положення про Державний департамент ветеринарної медицини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2001 року N 641 (641-2001-п) (із змінами), та з метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації туберкульозу птиці (додається).

2. Директору Державного центру ветеринарної медицини птахівництва подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування і надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

3. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя довести зазначену Інструкцію до відома установ системи ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови Державного департаменту ветеринарної медицини України, начальника управління забезпечення протиепізоотичної роботи Державного департаменту ветеринарної медицини - Вержиховського О.М.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Державного

департаменту ветеринарної

медицини

28.08.2006  N 64

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

12 вересня 2006 р.

за N 1048/12922

1.1. Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів щодо недопущення захворювання птиці та людей на туберкульоз, ветеринарно-санітарних заходів у випадках прояву хвороби серед птиці у птахогосподарствах різних форм власності, у тому числі приватному секторі, та оздоровлення їх від туберкульозу, використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних птахогосподарствах щодо туберкульозу птиці, та є обов'язковою для виконання птахогосподарствами незалежно від форми власності і відомчого підпорядкування, громадянами, у тому числі індивідуальними підприємцями без статусу юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.

1.2. Туберкульоз птиці - інфекційне захворювання, яке має хронічний перебіг та характеризується бактеріємією, розвитком генералізованого процесу з утворенням туберкульозних гранул, з наявністю сироподібного розпаду у паренхіматозних органах та кістковому мозку або в кишечнику.

1.3. Збудник хвороби Mycobacterium tuberculosis avium, рід Mycobacterium родина Mycobacteriaceae є тонка, вигнута паличка, має зернисту будову, характеризується поліморфізмом, може мати форму кокобактерій та коків. Установлено фільтруючі форми мікобактерій.

1.4. Збудник хвороби стійкий до дії зовнішніх факторів. Мікобактерії зберігаються в навколишньому середовищі до 10 років, в посліді 1-3 роки, в заритих трупах - близько 12 місяців, у воді - до 7 місяців. Прямі сонячні промені знищують мікобактерії протягом 50 хвилин, розсіяні - після 8-10 діб. При температурі 85 град. C мікобактерії гинуть через 30 хвилин, при 100 град. C - через кілька хвилин. При заморожуванні зберігаються до 10 місяців. В розчинах кухонної солі (концентрація до 25 %) мікобактерії туберкульозу виживають понад 6 місяців. В курячих яйцях збудник туберкульозу гине після 10 хвилинного кип'ятіння. Найбільш ефективними дезрозчинами при туберкульозі є розчини 3% формальдегіду та 3% їдкого натрію в рівних об'ємах, 3% розчин хлораміну.

1.5. Туберкульозом птиці хворіють всі види домашньої та дикої птиці. Найбільш чутливі до збудника туберкульозу кури, індики, качки, лебеді, павичі та цесарки. Частіше всього туберкульозні ураження в органах виявляють у птиці старше 12 місячного віку.

1.6. Джерелом збудника туберкульозу є хвора птиця, свині та люди. Факторами передачі збудника є контаміноване мікобактеріями навколишнє середовище - грунт, водойми, приміщення, обладнання, послід, годівниці, сідала, клітки тощо. Переносниками інфекції служать гризуни. Розповсюдженню хвороби сприяють незадовільні умови утримання, підвищена вологість в приміщеннях, скупченість, не достатня і не повноцінна годівля тощо. Зараження в природних умовах відбувається найчастіше через шлунково-кишковий тракт при поїданні інфікованого корму, води чи при клюванні загиблої від туберкульозу птиці, інколи - аерогенний, через скарифіковану шкіру та можливий трансоваріальний - через яйце, одержане від хворої туберкульозом птиці.

1.7. Інкубаційний період у птахів коливається від 1 до 10 і більше місяців. З початку захворювання у птиці (домашньої та дикої) спостерігають такі симтоми: підвищення температури тіла, мала рухливість, зниження та відсутність яйценосності, загальна слабкість. У курей - гребінь та сережки побілілі (анемічні), зморщені, слизові оболонки і шкіра бліді, можуть бути жовті. Спостерігається діарея, кульгавість внаслідок артриту, виснаження (кахексія).

При генералізованій формі відмічають (загальну кахексію, атрофію м'язів, виражену блідість) блідість слизових оболонок, зморщування гребінця, сережок, відмову від корму, в'ялість, прогресуюче виснаження, зниження і припинення яйцекладки. Інколи у курей буває запалення плюсневого, колінного, плече-лопаткового суглобів, внаслідок чого кульгавість та відвисання крил. Птиця гине з ознаками виснаження, навіть нормально угодована.

1.8. Розрізняють локальну, дифузну та генералізовану форму туберкульозу. При локальній формі уражені печінка або кишковик, при дифузній - кілька органів, пов'язаних між собою лімфатичними чи венозними кровоносними судинами (кишковик, брижник, печінка), при генералізованій - мікобактерії розповсюджуються по всій артеріальній системі.

У залежності від величини та кількості уражень туберкульоз птиці поділяють на міліарний, вузликовий, великовогнищевий та виразковий. Міліарний туберкульоз характеризується утворенням множинних дрібних вузликів величиною з просяне зернятко, вузликовий - вузлики більше великого розміру. При великовогнищевому туберкульозі утворюються одиночні чи множинні вузли розміром від лісового до грецького горіха. Виразковий туберкульоз супроводжується формуванням виразок на слизовій кишкового тракту, рідше шлунка чи стравоходу. Перебіг туберкульозу може бути без виражених патологічних змін чи з утворенням дрібних вузликів у області іліоцекального клапана.

Трупи птиці, яка загинула від туберкульозу, у більшості випадків виснажені. При патолого-анатомічному розтині в паренхімі печінки, селезінки виявляють множинні вогнища сіро-жовтого чи синьо-білого кольору різного розміру. Інколи туберкульозні вогнища групуються в конгломерати - вузли, оточені щільною сполучнотканинною капсулою сіруватого кольору різної товщини, нерідко просякнутою солями вапна. При розтині кишечнику, переважно у відділі товстих кишок, в слизовій оболонці виявляють дрібні жовтуваті вузлики, що заглибилися у підслизову і серозну оболонки. Нерідко спостерігають туберкули у легенях та плеврі. У таких випадках у плевральній порожнині знаходиться серознофібринозний ексудат і некротичні маси, які попали у порожнину через свищі із туберкульозних вузлів.

Часто зустрічаються ураження кісткового мозку, які характеризуються утворенням дрібних сіруватих вогнищ. Інколи спостерігається туберкульоз кісткового мозку при відсутності помітних змін у інших органах. При ураженні суглобів порожнини заповнені сухою сироподібною масою.

2.1. Діагноз на туберкульоз встановлюють на підставі характерних патологоанатомічних змін при забої птиці, у загиблих птахів, позитивних бактеріологічних досліджень, аналізу епізоотичної ситуації регіону, господарства та результатів алергічної проби (туберкулінізація).

2.2. Алергічні дослідження проводять туберкуліном, виготовленим з пташиних штамів туберкульозної палички. Використовують внутрішньошкірну пробу. Місцем для введення туберкуліну є:

курям - одна з борідок, інша - контрольна;

голубам, гусям та качкам - в підщелепову складку;

фазанам, павичам, папугам, журавлям, чаплям, лелекам, фламінго - в область зовнішньої поверхні гомілки на 1-2 см вище від суглоба;

страусам - в область плеча (крила).

Туберкулін вводиться в дозі 0,1 мл.

У місцях з травматичним пошкодженням туберкулін не вводиться.

Птицю досліджують туберкуліном одноразово.

Облік і оцінку реакції проводять через 30-36 годин. Позитивна реакція характеризується появою на місці введення туберкуліну тістуватої гарячої, болючої припухлості, у курей відмічають наявність опухлої, відвислої та гарячої борідки.

2.3. З метою своєчасного з'ясування епізоотичного стану щодо туберкульозу в племінних птахівничих господарствах (племзаводах, племрепродукторах, племрадгоспах, племфермах) здійснюють планові дослідження на туберкульоз у шестимісячному віці не менше 10% маточного поголів'я один раз на рік.

Птиця товарних птахогосподарств підлягає алергічній діагностиці (туберкулінізації) після виявлення патзмін у внутрішніх органах, характерних для туберкульозу, під час забою вибракуваної птиці або якщо птиця утримується довше 2-х років та при реалізації живої птиці для потреб населення, яка вичерпала свій технологічний цикл.

Птицю приватного сектору віком старше року досліджують на туберкульоз 1 раз у рік (навесні).

Уся реагуюча на туберкулін птиця індивідуального сектору забивається, а в дворі проводиться комплекс заключних оздоровчих заходів згідно з п. 5.11.

2.4. При контрольному забої підозрілої на туберкульоз птиці визначають наявність характерних патолого-анатомічних змін. Для підтвердження діагнозу щодо захворювання птиці на туберкульоз проводять бактеріологічні дослідження патологічного матеріалу: досліджують мазки під мікроскопом і проводять посіви з уражених органів та ідентифікацію і типізацію виділених мікобактерій в біопробі.

3.1. Для профілактики захворювання птиці на туберкульоз керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форми власності зобов'язані чітко виконувати заходи, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, які затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 року N 53 (z0565-01) і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001 року за N 565/5756, та іншими нормативно-правовими актами.

3.2. Слід організовувати захист господарства від занесення цієї інфекції і її розповсюдження як у господарстві, так і за його межами.

Для цього забезпечують:

завезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо туберкульозу та інших інфекційних захворювань;

інкубацію завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у цьому господарстві;

завезення добових курчат та дорослої птиці проводять із господарств, благополучних щодо туберкульозу, з обов'язковим їх карантинуванням та проведенням при необхідності туберкулінізації дорослої птиці;

вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої птиці, суворе дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проведення якісної підготовки приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримання санітарних вимог в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях;

дотримання технологічних норм та строків використання дорослої птиці;

дотримання зоогігієнічних та ветеринарних вимог при транспортуванні, утриманні та годівлі птиці, будівництві об'єктів птахівництва;

організацію роботи птахопідприємств у закритому режимі, підтримання в робочому стані ветеринарно-санітарних об'єктів (дезбар'єри, санпропускники, дезкилими тощо).

При утриманні птахів в умовах зоопарків встановлюється карантин вперше завезених птиць протягом 90 діб. Під час карантину проводяться необхідні лабораторно-діагностичні дослідження, у тому числі для виявлення хворих птахів на туберкульоз.

3.3. При необхідності проводять туберкулінізацію птиці згідно з п. 2.2.

3.4. У господарстві необхідно постійно проводити заходи щодо знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення попадання синантропної птиці у пташники.

3.5. Трупи птиці, відходи інкубації утилізують в спеціально обладнаному цеху (цех технічних фабрикатів). При цьому в котлах Лапса забезпечують повне їх знезараження. Одержану кормову біологічну добавку направляють для введення у раціон іншим видам тварин.

При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та відходи інкубації знищують шляхом спалювання чи закопування на глибину до 2 метрів.

3.6. Послід складують у бурти на спеціальному ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом.

При активному біотермічному процесі бурт витримують не менше 45 діб. При температурі навколишнього середовища нижче 0 град. C, коли біотермічні процеси сповільнюються, термін знезараження збільшують до 90 діб.

й

3.7. Тару (картонну, пластикову, дерев'яну) і транспорт, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікують після кожного використання, тару спалюють.

3.8. Дезінфекцію проводять згідно з чинним законодавством.

3.9. Працівники птахогосподарств повинні регулярно проходити медичне обстеження в терміни, визначені відповідним територіальним медичним закладом, згідно з чинним законодавством, мати дозвіл для роботи на фермі та дотримуватися санітарного режиму на підприємстві та правил особистої гігієни.

4.1. Благополучним щодо туберкульозу птиці вважають регіон, населений пункт, птахівниче господарство, птахоферму, двір, в яких при проведенні клінічних обстежень та туберкулінізації птиці, при розтині трупів, ветсанекспертизі продуктів забою птиці не виявляють характерних для туберкульозу змін, а при бактеріологічних дослідженнях не виділяють збудника туберкульозу (M. avium).

4.2. При виникненні підозри щодо захворювання птиці на туберкульоз в птахогосподарстві (відділенні, фермі, дворі, зоопарку) до встановлення діагнозу вводять карантинні обмеження, при яких призупиняють:

вивіз інкубаційних яєць (курячих ембріонів) в інші господарства, біофабрики, науково-дослідні установи та організації;

вивіз живої птиці в інші господарства та продаж населенню;

реалізацію харчових яєць у торговельній мережі;

переміщення птиці на фермі, в пташнику.

Яйця після обеззаражування шляхом проварювання не менше 10 хвилин дозволяється згодовувати іншим видам тварин.

4.3. У птахогосподарстві (відділенні, фермі, дворі, зоопарку), в якому виникла підозра щодо туберкульозу птиці, виконують такі заходи:

встановлюють щоденний ветеринарний контроль за клінічним станом птиці;

усю загиблу птицю піддають патанатомічному розтину, у випадках підозри на туберкульоз патологічний матеріал відправляють у державні лабораторії ветеринарної медицини;

проводять туберкулінізацію птиці один раз на рік.

4.4. У господарстві проводять систематичну вибраковку та забій некондиційної та малопродуктивної птиці. Ветеринарно-санітарну експертизу та санітарну оцінку отриманих продуктів забою проводять у відповідності з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року N 28 (z0524-02) і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812.

Кожні 3-5 днів проводять аерозольну дезінфекцію повітря (у присутності птиці) парами молочної кислоти, триетиленгліколю, резорцину або іншими препаратами, зареєстрованими в Україні згідно з настановами щодо їх застосування.

4.5. Після закінчення технологічного циклу пташник повністю звільняють від птиці. Приміщення та обладнання зрошують дезрозчином та іншими ефективними деззасобами, які зареєстровані в Україні згідно з настановами щодо їх застосування (3% розчином їдкого натрію, 3% формаліном, 0,5% розчином септодору форте). Послід та підстилку вивозять для знезараження біотермічним методом, а в індивідуальних господарствах - спалюють. Годівниці та бункери повністю звільняють від корму. Стелю, стіни, сідала і гнізда обмітають мітлами, змоченими в дезрозчині. Ретельно очищають вентиляційні шахти та зовнішні стіни пташників. Приміщення, клітки, інвентар ретельно миють гарячою водою (70-80 град. C), а потім 2%-ним розчином кальцинованої соди (за допомогою спеціальної дезінфекційної техніки) висушують та проводять вологу дезінфекцію препаратами, що знешкоджують збудника туберкульозу, згідно з настановами щодо їх застосування. Після проведення монтажу обладнання приміщення білять свіжогашеним вапном і роблять заключну аерозольну дезінфекцію 3% розчином формальдегіду в 3% розчині їдкого лугу, 20% розчином свіжогашеного хлорного вапна з вмістом не менше 5% активного хлору, витратами дезрозчину 1л на 1 м.кв.

Після дезінфекції пташники закривають на 24 години, після чого провітрюють. Здійснюють лабораторний контроль якості дезінфекції.

4.6. При забої птиці, інфікованої туберкульозом, виконують відповідні ветеринарно-санітарні вимоги, а ветеринарно-санітарну оцінку м'яса після забою птиці проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року N 28 (z0524-02) і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812.

4.7. Пух та пір'я, отримані під час забою птиці з господарств, де є підозра щодо захворювання птиці на туберкульоз, просушують у спеціальних установках при температурі 85-90 град. C впродовж 15 хвилин або дезінфікують замочуванням 3% розчином формальдегіду при температурі 45-50 град. C впродовж 30 хвилин та вивозять на пір'япухопереробні підприємства в тарі з подвійною упаковкою, зазначивши у ветеринарному свідоцтві про можливу неблагополучність господарства щодо туберкульозу.

4.8. Обмеження з господарств, де є підозра щодо захворювання птиці на туберкульоз, знімають після отримання негативних результатів бактеріологічних лабораторних досліджень, негативної алергічної реакції (туберкулінізації), відсутності у птиці клінічних ознак та характерних патолого-анатомічних змін.

5.1. При встановленні захворювання птиці на туберкульоз птахогосподарство (відділення, ферму, зоопарк, пташник, двір) оголошують у встановленому порядку неблагополучним і вводять карантинні обмеження, при яких забороняється:

переміщення птиці з неблагополучних пташників у межах господарства (відділення, ферми);

вивезення інкубаційних яєць і птиці в інші господарства для комплектації стад;

вивезення яєць від хворої птиці в торговельну мережу;

інкубація яєць із неблагополучних пташників.

5.2. Яйця, отримані від хворої птиці, направляють на утилізацію або після проварювання (не менше 10 хв.) згодовують іншим видам тварин.

5.3. Роблять перерву в інкубації, санують інкубаторії протягом одного місяця. У цей період проводять очистку згідно з п. 4.5.

5.4. Усю птицю неблагополучного пташника (господарства, ферми, двору) забивають протягом 15-30 діб, проводять заключні оздоровчі заходи, після чого формують нове стадо із здорових молодок.

При виникненні туберкульозу у птахів зоопарку проводиться оцінка їх цінності. Якщо птахи занесені до Червоної книги або визнані Міжнародною спілкою охорони природи (МСОП) як зникаючі, то необхідно обстежити кожну птицю, застосовуючи сучасні методи клінічної та лабораторної діагностики (серологічний тест, бактеріологічне дослідження, ендоскопія, рентгенодіагностика тощо).

5.5. Птицю забивають у забійному цеху господарства чи вивозять на м'ясопереробні підприємства у спеціально визначені санітарні дні. Забій птиці проводять із дотриманням санітарних та ветеринарно-санітарних вимог чинного законодавства.

Ветеринарно-санітарну оцінку продуктів забою птиці проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 року N 28 (z0524-02) і зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 року за N 524/6812.

5.6. Пух, пір'я від хворої на туберкульоз птиці утилізують в спеціально обладнаному цеху. При цьому забезпечують повне їх знезараження. Одержану кормову біологічну добавку направляють для введення у раціон іншим видам тварин.

При відсутності обладнаного цеху утилізації пух та пір'я птиці знищують шляхом спалювання чи закопування на глибину до 2 метрів у спеціально відведених місцях.

5.7. На м'ясопереробних підприємствах вводять карантинні обмеження на весь період забою хворої на туберкульоз птиці. Надалі проводять їх санацію (механічне очищення, дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію).

5.8. Проводять механічне очищення, дезінфекцію (поточну та заключну) пташників, обладнання, виробничих територій, транспорту та інших об'єктів згідно з чинним законодавством.

Послід знезаражують біотермічним методом. При активному біологічному процесі витримують послід не менше 45 діб. При температурі нижче 0 град. C біотермічні процеси сповільнюються, тоді термін знезаражування посліду збільшують до 90 діб.

5.9. Обмеження з птахогосподарства (відділення, ферми, пташника, двору, зоопарку) знімають в установленому порядку після забою всієї неблагополучної щодо туберкульозу птиці та проведення заключних ветеринарно-санітарних заходів, санації приміщень, території, інвентарю тощо.

5.10. З метою швидкої ліквідації туберкульозу птиці розпорядженням головного державного інспектора ветеринарної медицини району за погодженням з власником птиці допускається забій усього поголів'я господарства, відділення ферми, не чекаючи закінчення терміну експлуатації птиці.

5.11. При виявленні туберкульозу птиці на подвір'ї громадян всю птицю забивають протягом 10 днів та проводять комплекс ветеринарно-санітарних заходів (механічна очистка, дезінфекція, дератизація тощо).

Визначають якість проведеної санації двору лабораторними дослідженнями. При отриманні негативних результатів досліджень двір вважають благополучним щодо захворювання на туберкульоз.

6.1. При проведенні карантинних, санаційних заходів у неблагополучних на туберкульоз птиці птахогосподарствах (відділеннях, ферм, пташників, двору, зоопарку), знищення забитої хворої птиці, інших робіт, пов'язаних з контактом із заразним матеріалом, необхідно дотримуватися виконання правил техніки безпеки.

Обслуговувальний персонал забезпечується мийними та дезінфекційними засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, спецвзуття), які мають попереджувати інфікування, додатково проводиться роз'яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

6.2. Спецодяг та спецвзуття після кожної зміни знезаражують у параформаліновій камері, разовий одяг спалюють.

6.3. Особи, що працюють з деззасобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.

Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється тільки в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.

6.4. В аптечках першої допомоги повинні бути нейтралізувальні розчини дезінфекційних речовин, що використовуються в кожному окремому випадку.

6.5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. Після проведення дезінфекції обличчя та руки необхідно вимити теплою водою з милом.