9 липня 2007 року Конституційний суд України розглянув (Рішення № 6-рп/2007) на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 46 народних депутатів і визнав неконституційними деякі норми Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян та змінені або встановлені нові підстави й умови їх надання.
Конституцією проголошено і визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина. її права і свободи та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їхнє утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3). Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), їхні зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не можуть бути звужені-(ст. 22).
Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного (ст. ст. 46, 48 Конституції України).
Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їхньої дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення дії чинних законів України стосовно надання пільг, компенсацій і гарантій законами про Державний бюджет України фактично скасовує їхню дію.
Зупинення дії положень законів, якими визначені права і свободи громадян, їхні зміст і обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У ст. 64 Конституції України вичерпно визначені такі випадки та передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, а також визначені права і свободи, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлені пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (ч. З ст. 46 Конституції України), та порушується гарантоване у ст. 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до ч. 3 ст. ст. 22, 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний суд України висло^ вив у Рішенні від 20 березня 2002 р. №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій (пункт 6 мотивувальної частини).
Таким чином, Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами правове регулювання суспільних відносин.
Отже, тепер органам влади доведеться знайти резерви для підвищення рівня соціального захисту, тому що припинення надання пільг, компенсацій і гарантій законом про Державний бюджет України визнане неконституційним і втрачає чинність із дня ухвалення Конституційним судом цього рішення.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 37 /2007