Відкликання роботодавцем свого працівника з відпустки можливе, проте однієї виробничої необхідності для цього замало.
Відповідно до ч. 8 ст. 79 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та ч. З ст. 12 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) допускається відкликання працівника з відпустки лише у разі наявності умов, за якими: ціллю відкликання може бути лише відвернення стихійного лиха, виробничої аварії, негайне усунення їх наслідків чи запобігання нещасним випадкам, простою, загибелі або псуванню майна роботодавця; працівник згоден на таке відкликання; основна безперервна частина відпустки (до відкликання чи після нього) становить не менше 14 календарних днів.
Отже, якщо усі наведені умови відкликання працівника з відпустки дотримані, то перешкод для його здійснення немає. Оформляється відкликання працівника з відпустки відповідним наказом роботодавця, в якому обов'язково має бути зазначена підстава для відкликання. Оплата у разі відкликання працівника з відпустки здійснюється з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Водночас особливо слід звернути увагу на те, що роботодавець не може примусити працівника перервати відпустку проти його волі, а відмова працівника від дострокового повернення на роботу не може розглядатися як порушення трудової дисципліни.
Невикористана частина щорічної відпустки, зазвичай, надається працівникові одразу після закінчення дії причин, що зумовили його відкликання з відпустки, хоча за згодою сторін — працівника та роботодавця — невикористана частина відпустки може бути перенесена й на інший період, але з дотриманням загальних вимог законодавства про поділ відпустки на частини (щорічна відпустка може бути поділена на частини будь-якої тривалості лише за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів).
Заміна невикористаних працівником днів відпустки грошовою компенсацією, за загальним правилом, забороняється. Виняток становлять лише випадки, передбачені у ст. 83 КЗпП та ст. 24 Закону, зокрема грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки виплачується у разі: звільнення працівника, переведення його на роботу на інше підприємство (але якщо він хоче, щоб час, за який він не використав відпустки, був зарахований до стажу роботи, що дає право на відпустку за новим місцем ^роботи, компенсацію перераховують на рахунок підприємства, куди перейшов працівник), його смерті.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією, якщо при цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не буде меншою, ніж 24 календарні дні.
Також не допускається заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією особам віком до вісімнадцяти років, тому виплата їм відповідних компенсацій замість невикористаних відпусток можлива виключно при розірванні трудових відносин.
Потрібно також додати, що згідно зі ст. 10 Закону щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Але якщо є факт ненадання щорічної відпустки у зазначений термін, це є порушенням чинного законодавства роботодавцем, а не працівником. Тому якщо працівник з якихось причин не скористається упродовж відповідного робочого року тією частиною відпустки, яка залишилася невикористаною після відкликання з неї, він має право використати її наступного року, а у разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток. Законодавством не передбачений термін давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, і воно не містить заборони надавати їх у разі невикористання.
Водночас особливий порядок відкликання з відпустки встановлений для державних службовців. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про державну службу» вони можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки за рішенням керівника державного органу. Таким чином, по-перше, таке відкликання може відбуватися без згоди державного службовця, а по-друге, підстави прийняття керівником такого рішення значно ширші, ніж встановлені КЗпП та цим Законом. При цьому частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
Згідно із п. 41 Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 97 від 09.02.1993 p., у виняткових випадках, коли подальше перебування службової особи у відпустці може негативно впливати на нормальний хід роботи митного органу, за рішенням керівника цього органу та за згодою працівника допускається його відкликання з чергової відпустки. У цьому разі невикористана частина відпустки надається, як правило, в поточному році. Частина відпустки, що не була використана службовою особою, може бути за її бажанням приєднана до чергової відпустки в наступному році.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 39 /2007