Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, в тому числі на умовах оренди, а платниками — власники землі, в тому числі орендарі.
Законом України «Про плату за землю» № 2535-ХІІ від 03.07.1992 р. (далі — Закон) визначаються коло платників земельного податку, ставки податку, порядок його обчислення і сплати, а також пільги окремим категоріям платників.
Відповідно до ст. 13 Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, що містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель, їх розподіл серед землевласників та землекористувачів за категоріями земель, який ведеться землевпорядними органами.
Відповідно до ч.2 ст. 12 Закону не справляється плата за земельні ділянки з інвалідів І та II груп у межах граничних норм, встановлених Земельним кодексом (ст. 121) (далі — ЗК).
Ст. 121 ЗК України встановлено норми безплатної передачі земельних ділянок громадянам:
— для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;
— для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;
— для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара;
— для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;
— для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.
Отже, якщо ви інвалід І чи II групи і маєте земельну ділянку в межах граничних норм, визначених ст. 121 ЗК, то ви маєте пільги зі сплати податку за земельну ділянку.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 40 /2007