У зв'язку з численними зверненнями посадових осіб суб'єктів підприємницької діяльності профспілок, їх об'єднань щодо встановлення у колективних договорах мінімального розміру ставок (окладів) заробітної плати Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України та Федерація професійних спілок України повідомляють наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. При цьому законом прямо не передбачено величину перевищення розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, статтею 11 зазначеного Закону (108/95-ВР) встановлено, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою. Зазначена норма є обов'язковою для всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю, оскільки вона є нормою спеціального закону в сфері оплати праці.

Пунктом 2.2 Розділу II діючої Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 - 2005 роки (n0262697-04) передбачено, що мінімальна тарифна ставка робітника 1 розряду встановлюється у розмірі не менш 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (крім установ, організацій та закладів окремих галузей бюджетної сфери, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. N 1298 (1298-2002-п) .

Таким чином, встановлення у колективних договорах мінімального розміру тарифної ставки робітника першого розряду на рівні 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом, є обов'язковим, оскільки стаття 11 Закону України "Про оплату праці" (108/95-ВР) визначає мінімальні гарантії в оплаті праці та є нормою прямої дії спеціального закону в сфері оплати праці.