Трудовий договір, укладений власником із працівником, може бути розірваний у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі й у випадку скорочення штату працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
За таких обставин роботодавець зобов'язаний персонально попередити працівників про майбутнє звільнення не пізніше, ніж за два місяці до його фактичного проведення (ч.1 ст. 49 КЗпП). Одночасно з попередженням про звільнення роботодавець повинен запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, оскільки за правилами ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП допускається лише за умови, якщо працівника неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Роботодавець зобов'язаний повідомити і державну службу зайнятості про майбутнє вивільнення працівників не пізніш як за два місяці у письмовій формі, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення — надати списки фактично вивільнених працівників. У разі неподання або порушення строків подання цих даних з роботодавця стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника (п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»).
Крім того, роботодавець при проведенні звільнення працівників внаслідок скорочення чисельності або штату працівників має право в межах однорідних професій проводити перестановку і переводити більш кваліфікованих працівників, посади яких скорочуються, з їхньої згоди, на інші посади, звільнивши з них менш кваліфікованих працівників. Якщо це право роботодавцем буде використане, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 p.).
Ст. 26 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено особливі гарантії працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі й унаслідок скорочення штату. Зокрема, працівники, що були звільнені на зазначеній підставі, за умовою їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, мають право на: надання статусу безробітного, якщо протягом семи днів їм не було запропоновано підходящої роботи; одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 % середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 % — протягом 90 календарних днів і 50 % — протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати; достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків — 25 років, для жінок — 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах,— і стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Щодо переважного права на залишення на роботі при скороченні штату працівників, то за правилами ст. 42 КЗпП його мають працівники з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому, оскільки однією з істотних ознак працівника з високою продуктивністю праці є його дисциплінованість, то визначення рівня продуктивності праці має проводитися і з урахуванням наявності у працівника дисциплінарних стягнень. За рівних умов продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
сімейним — при наявності двох і більше утриманців;
особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;
учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
особам з числа депортованих з України,— протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу,— протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Також перевага в залишенні на роботі може надаватися особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною,— Героям Соціалістичної Праці, Героям України і повним кавалерам ордена Трудової Слави (п. 20 ст. 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»), Героям Радянського Союзу і повним кавалерам ордена Слави, а також нагородженим чотирма і більше медалями «За відвагу» (ст. 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»); громадянам, віднесеним до 1—4 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п.7 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»); ветеранам військової служби — на тій роботі, на яку вони були зараховані вперше після звільнення з військової служби (п.15 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військові' служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соцільний захист»).
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист