ДПАУ розглянула лист щодо документів, які підтверджують понесені платником податку витрати для реалізації ним права на податковий кредит, і повідомляє.

При розгляді питань щодо умов та порядку надання податкового кредиту слід керуватися Законом України від 22.05.2003 р. N 889 (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон), зокрема його п. 1.16 ст. 1 та ст. 5, а також Інструкцією про податковий кредит, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 22.09.2003 р. N 442 (z0879-03) (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 1.16 Закону (889-15) податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону (889-15) встановлено, що до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Відповідно до частини першої статті 1087 Цивільного кодексу України (435-15) розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Згідно з пунктом 1.35 статті 1 Закону України від 05.04.2001 р. N 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.