Про орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності

Державна податкова адміністрація України у зв'язку із зверненнями щодо індексації суми орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності роз'яснює.

Відповідно до статті 13 Закону України від 3 липня 1992 року N 2535-XII (2535-12) "Про плату за землю" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 2535-XII) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (161-14) "Про оренду землі" із змінами та доповненнями (далі - Закон N 161-XIV) встановлено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру та індексації.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю, як визначено статтею 21 Закону N 161-XIV (161-14) , встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону N 2535-XII (2535-12) .

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із пунктом 9 Типового договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.04 N 220 (220-2004-п) (із змінами та доповненнями), розмір орендної плати встановлюється у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, а за земельні ділянки державної і комунальної власності також із зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок або розміру земельного податку.

Пунктом 10 Типового договору оренди землі (220-2004-п) встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до статті 23 Закону N 2535-XII (2535-12) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується постановою Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 N 783 (783-2000-п) "Про проведення індексації грошової оцінки земель" встановлено, що грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається від індексу інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Ставки земельного податку по населених пунктах, грошову оцінку яких не проведено, встановлені частиною другою статті 7 Закону N 2535-XII (2535-12) , застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян), як визначено статтею 14 Закону N 2535-XII (2535-12) , самостійно обчислюють суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Таким чином, орендарі земель державної або комунальної власності при визначенні річних податкових зобов'язань по орендній платі за землю повинні застосовувати і вищенаведені коефіцієнти, якщо інше не передбачено договором оренди земельної ділянки.