Відповідно до п. 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 р. (далі — Правила), у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. Крім цього, у разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
Слід вказати, що на підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (наприклад, у разі самовільного підключення до електричної мережі; розкрадання електричної енергії, навмисного пошкодження приладу обліку та зриву пломби; порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію; зниження показників якості електричної енергії з вини споживача) та визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. У разі відмови споживача відшкодувати збитки енергопостачальник передає справу до суду.
У п. 22 Правил встановлено, що спори та розбіжності, що можуть виникнути під час користування електричною енергією, якщо вони не будуть узгоджені шляхом переговорів між сторонами, вирішуються в судовому порядку.
Згідно зі ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) доказами у цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із положеннями ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Таким чином, акт про порушення Правил є різновидом письмових доказів, перелік яких міститься у ст. 64 ЦПК. Відзначимо, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
Як передбачено у ст. 179 ЦПК, предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язком сторін згідно зі ст. 60 ЦПК є доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, у судовому розгляді справи про порушення у сфері споживання електричної енергії за участю споживача та енергопостачальної організації акт про порушення Правил, підписаний трьома представниками енерго-постачальника, може бути прийнятий судом як доказ. Але споживачеві слід пам'ятати, що він може пред'явити у суді такі докази, як пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові та речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів тощо.
Водночас вирішення значення всіх представлених сторонами доказів запишається за судом, оскільки згідно з ч.2 ст. 212 ЦПК жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Матеріали підготував ВАСИЛЬ МОРОЗ, юрист
Інформаційно-довідкова газета ЮРИСТ КОНСУЛЬТУЄ 15/2008