Я маю намір укласти договір довічного утримання, відповідно до якого отримаю у власність квартиру. Чи маю я при цьому сплачувати податки, і якщо так, то коли і в якому розмірі?
Статтею 744 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦК) встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Обсяги обов'язків набувача встановлюються за згодою сторін у договорі.
Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Тобто за своєю правовою природою договір довічного утримання є відчуженням нерухомого або рухомого майна, що передається у власність другій стороні, і не є спадкуванням, а отже, з метою оподаткування доходів, отриманих за договором довічного утримання, ступінь споріднення відчужувача та набувача не має значення.
При укладанні договору довічного утримання (догляду) набувач одержує дохід у вигляді вартості нерухомого майна (житлового будинку, квартири) або рухомого майна, а відчужувач одержує дохід у вигляді вартості матеріального забезпечення та послуг з догляду (опікування), визначених у договорі.
Частинами 3 та 4 ст. 334 ЦК встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення, а за договором, який підлягає державній реєстрації, з моменту такої реєстрації.
Оскільки договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації при передачі набувачеві у власність нерухомого майна (ст. 745 ЦК), то при укладенні такого договору об'єкт оподаткування виникатиме у набувача у податковому періоді (році), коли такий договір було нотаріально посвідчено.
Пунктом. 1.2 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 (далі — Закон) встановлено, що дохід — це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Відповідно до п 2.1 ст. 2 Закону платниками податку є, зокрема, резиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Згідно із підпунктом 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зокрема, фізичною особою, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
При цьому, підпунктом "а" п. 19.1 ст. 19 Закону встановлено, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, є такий платник податку (підпункт "в" п.17.2 ст. 17 Закону).
Враховуючи наведене, дохід, одержаний платником податку— набувачем від відчужувача, за договором довічного утримання (догляду) у вигляді вартості нерухомого майна включається до складу загального річного оподатковуваного доходу відчужувача і оподатковується за ставкою податку з доходів фізичних осіб, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону, — 15% на підставі річної податкової декларації.
Доходи, одержувані відчужувачем від набувача за договором довічного утримання (догляду) у вигляді вартості утримання (догляду), включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу відчужувача і оподатковуються за ставкою податку з доходів фізичних осіб, встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону, — 15% на підставі річної податкової декларації.
Сторінку підготувала Ірина ДИБА
Юридичний вісник України № 20(17-23 травня 2008 року)