Державним податковим 

адміністраціям в м. Києві 

Державна податкова адміністрація України розглянула запит Державної податкової адміністрації у м. Києві щодо правомірності віднесення до складу валових витрат витрат із страхування автомобілів, які перебувають у фінансовому лізингу, і повідомляє.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (далі - Закон) до складу валових витрат підприємства включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

Відповідно до пп. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону (334/94-ВР) термін "фінансовий лізинг (оренда)" - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Підпунктом 8.5.2 п. 8.5 ст. 8 Закону (334/94-ВР) передбачено, що балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

Згідно з пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону (334/94-ВР) , яким встановлено порядок оподаткування операцій лізингу (оренди), передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування також прирівнюється до операції його продажу в момент такої передачі.

Статтею 13 Закону України від 16.12.97 N 723 (723/97-ВР) "Про фінансовий лізинг" визначено, що з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. При цьому предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором.

Як правило, витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

В свою чергу пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону (334/94-ВР) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Зважаючи на викладене, витрати платника податків - лізингоотримувача у вигляді страхових внесків зі страхування автомобіля, придбаного у фінансовий лізинг, може бути включено до його валових витрат з урахуванням 5%-ого обмеження цих витрат у разі, якщо використання застрахованих автомобілів безпосередньо пов'язано з власною господарською діяльністю платника податку.