Державним податковим 

адміністраціям в Автономній 

Республіці Крим, областях, 

мм. Києві та Севастополі 

Державна податкова адміністрація України з метою належної організації адміністрування податку на прибуток повідомляє про порядок відшкодування суми безнадійної заборгованості за рахунок сформованого страхового резерву при здійсненні ліквідаційної процедури банківської установи-дебітора.

Відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) (далі - Закон) безнадійна заборгованість - заборгованість, яка характеризується будь-якою з наведених нижче ознак:

заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності;

прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості;

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна:

фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення;

фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності);

заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості;

заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно з пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону (334/94-ВР) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не призвели до позитивного наслідку. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм ст. 12 Закону.

Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку передбачено п. 12.3 ст. 12 Закону (334/94-ВР) .

Згідно з пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Закону (334/94-ВР) сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з пп. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону (334/94-ВР) та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Відповідно до пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 Закону (334/94-ВР) безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття судом рішення про визнання дебітора банкрутом. Кошти, отримані кредитором внаслідок завершення ліквідаційної процедури та продажу майна позичальника, включаються до складу валових доходів кредитора в податковий період їх надходження.

Згідно зі ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають кредитори банку та Національний банк України. Рішення про відкликання ліцензії та початок процедури ліквідації комерційного банку приймає Національний банк України.

Як зазначено у листі Національного банку України від 29.04.2008 N 44-209/582-5819, за своїми правовими наслідками рішення суду про визнання боржника банкрутом та рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку є ідентичними відносно боржників-банків, які стали неплатоспроможними. А саме: в обох випадках підставою для прийняття є настання неплатоспроможності боржника, а наслідками - здійснення ліквідаційної процедури, задоволення вимог кредиторів, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення боржника як юридичної особи. Відмінність цих рішень полягає тільки в процедурі їх реалізації для банків, що врегульовано ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) . Тобто законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та банківське законодавство визначають особливість порядку визнання банку банкрутом з ініціативи Національного банку України без такого процесуального документа як рішення суду про визнання банку банкрутом.

Зважаючи на викладене, до врегулювання питання в законодавчому порядку, відшкодування за рахунок страхового резерву безнадійної заборгованості банку можливе після прийняття рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку та рішення суду про підтвердження відповідності застосування процедури ліквідації банку вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Головам Державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі довести зазначене роз'яснення до відома підпорядкованих підрозділів та забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи та винесення рішень в процесі апеляційних узгоджень.