Відповідно до статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (
1058-15)
(далі - Закон) громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб на умовах трудового договору (контракту), або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру, підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, тобто є застрахованими особами.
Роботодавці є страхувальниками для вищезазначених застрахованих осіб і відповідно - платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Водночас відповідно до статті 19 Закону (
1058-15)
винагороди фізичним особам за надання послуг за угодами цивільно-правового характеру визначені об'єктом для нарахування страхових внесків.
Отже, нарахування страхових внесків на суми винагород за надання послуг не суперечить нормам чинного законодавства.
У разі здійснення нарахувань на зазначені виплати суми винагород враховуються в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб відповідно до Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. N 7-6 (
z1000-04)
та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 р. за N 1000/9599.