Днями в УНІАН відбулася прес-конференція на тему "Як законно, за декілька тижнів, відібрати чужий бізнес? Ризикує кожний другий підприємець України". На заході йшлося про схеми, що ґрунтуються на прорахунках чинного законодавства, завдяки яким можна в короткі терміни безкарно відібрати бізнес і майно, включаючи житло, у будь-якого громадянина України. Учасниками були президент Союзу кризових менеджерів України Павло Міхайліді, а також управляючі партнери юридичної компанії "Алексєєв, Боярчуков і партнери" Сергій Алексєєв і Сергій Боярчуков.
Сьогодні в Україні практично кожне друге підприємство потенційно ризикує бути захопленим. Такі "можливості" надає чинне українське законодавство про банкрутство. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі — Закон про банкрутство) передбачає унікальні шанси для захоплення не лише чужого бізнесу, а й приватного майна пересічних громадян України.
На думку адвоката Сергія Алексєєва, найбільш вразливими підприємства є перед ст. 52 цього Закону. На переконання юристів, без неї неможливо було б вести більшість нинішніх справ про банкрутство. Та водночас з її допомогою реалізуються масштабні схеми захоплення бізнесу та майна. Основна особливість цієї статті полягає в тому, що вона дозволяє визнавати банкрутом фактично будь-кого і без його відома. Однією з підстав, з якою ст. 52 Закону про банкрутство пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника, є відсутність громадянина-підприємця — боржника або керівних органів боржника — юридичної особи за їх місцезнаходженням.
У цьому і полягає основна проблема, адже вітчизняні підприємці мають згубну звичку реєструвати власну справу за однією адресою, а працювати зовсім за іншою. За таких умов, зазначили адвокати, бізнес стає легкою здобиччю для лиходіїв, які добре розуміються у профільному законодавстві про банкрутство.
Якщо за справжньою юридичною адресою підприємства немає, цього фактору зазвичай достатньо, щоб підприємство визнали таким, якого неможливо знайти. А відтак, позиваючись проти нього з вимогою, наприклад, погасити кредиторську заборгованість, можна заочно визнати боржника банкрутом. Своїм рішенням суд призначає арбітражного керуючого, який з цього моменту згідно із законом є єдиним легітимним керівником даного підприємства, автоматично отримує сам право розпоряджатися майном останнього.
"Що треба для того, аби швидко захопити чужий бізнес? Знати про те, що підприємство має дві адреси, а це практикує кожний другий підприємець. Для суду вистачить довідки з міліції, що за даною адресою зазначене підприємство відсутнє. Далі загарбники знаходять будь-яку кредиторську заборгованість підприємства. Її можна придбати, можна перекупити у інших кредиторів, а можна й сфальсифікувати. З цими паперами нападники йдуть до суду і вимагають порушення процедури банкрутства проти підприємства-жертви. При цьому підприємець може нічого і не знати про те, що проти нього почалась судова тяганина. Він дізнається про неї вже після того, як до його офісу завітає судовий виконавець з документами про виселення", — відзначив Сергій Алєксєєв.
Разом з тим, за словами Сергія Боярчукова, підприємці можуть значно знизити можливості вправних нападників, не лише якщо відмовляться від подвійних адрес, але й чітко слідкуватимуть за своїми кредиторськими боргами. Адже розмір боргу не має значення. "Навіть, якщо є заборгованість у кілька сот гривень, вона може стати у професійних руках зброєю проти того чи іншого бізнесу. Щоправда, вистачає випадків і фальсифікації кредиторського боргу. Підробляється, скажімо, договір, за яким нібито хтось поставив підприємству певний товар і не отримав за це гроші. Поки підприємець робитиме різного роду експертизи і доводитиме у суді — сфальсифікований цей договір чи ні, його майно вже кілька разів перепродадуть", — додав правозахисник.
На думку учасників конференції, чинне законодавство про банкрутство вимагає нової редакції, яка має враховувати особливості судової практики та економічних перетворень у країні, що відбулися за останні 8 років. Із невизначеністю та плюралізмом у тлумаченні Закону про банкрутство можна зустрітися вже на етапі порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника. Це пояснюється тим, що Закон про банкрутство прямо не вказує, які документи у такому випадку слід подати кредиторові до господарського суду для того, щоб ініціювати провадження у справі про банкрутство. Єдине, на що "спромігся" Закон про банкрутство, — це вказівка на те, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
"Проблема на сьогодні — у відсутності державної політики в сфері фінансового оздоровлення й банкрутства підприємств. Система антикризового управління підприємствами відсутня, і Закон про банкрутство сьогодні використовується лише для обману колег, контрагентів, для обману держави в частині сплати податків і зборів. Його використовують для незаконного поглинання підприємств", — зазначив Павло Міхайліді і додав, що, наприклад, у Росії аналогічний закон діє вже в третій редакції.
Утім, на думку доповідача, просто скасування ст. 52 вищезгаданого Закону, яка дозволяє банкрутувати підприємства заочно, нічого не дасть. Навпаки, це погіршить становище кредиторів, які нині часто-густо не можуть повернути свої кошти підприємств, які раптово зникають або припиняють працювати. Одначе, посилювати контроль у цьому напрямі треба. Адже цю статтю, на думку експерта, використовують і для викачування державних грошей: "Я нещодавно здав звіт щодо ліквідації одного підприємства, яке залишилося винним державі близько 200 мільйонів гривень".
Учасники прес-конференції запропонували підприємцям кілька фахових рекомендацій. Зокрема, відмовитися від практики подвійних адрес, дуже ретельно слідкувати за кредиторською заборгованістю, на місці основної юридичної прописки утримувати окремого працівника, який відстежуватиме кореспонденцію. Рекомендовані листи — це вагомі докази в будь-якій судовій справі.
Сергій Боярчуков зауважив, що найбільше ризикують у таких випадках представники середнього бізнесу, з ними такого роду операції проходять набагато результативніше. Оскільки великий уже виробив власні механізми захисту, а дрібний — малоцікавий у першу чергу через низьку вартість активів. Адже схеми захоплення коштують недешево й в остаточному підсумку повинні окупитися. Він закликав бізнесменів і приватних громадян своєчасно розраховуватися з боргами, наявність яких може стати приводом для подачі позову до суду, а також уважніше ставитися до укладення договорів і до виконання умов цих документів.
У разі тривалих фінансових проблем Сергій Алексєєв порадив підприємцям самостійно ініціювати процедуру банкрутства. Таким чином можна уникнути "прихованих" претензій з боку кредиторів і заочного порушення справи про банкрутство і добитися фінансового оздоровлення підприємства. До того ж, два банкрутства одночасно ініціювати неможливо.
Об'єктом подібного нападу може стати не лише юридична особа, тобто підприємство, а й звичайний громадянин України, у якого теж зазвичай є певні борги. Це може бути поточна заборгованість, яка виникає і погашається періодично. А може бути накопичений свого часу борг, про який давно людина забула.
Яскравим прикладом цього може бути випадок, що стався нещодавно в Києві. Власник мікроавтобуса "Mazda" скоїв незначне ДТП. Заподіяна шкода була мінімальною, адже серйозно постраждав тільки бампер потертого часом старенького "Ford" постраждалої сторони.
Правопорушник вирішив взагалі не перейматися цим питанням і заявив, що принципово нічого відшкодовувати не збирається.
Як виявилось згодом, суд присудив відшкодування для водія "Ford" 10 тисяч гривень. Борг був підтверджений у судовому порядку без участі власника "Mazda", який просто пустив усе за течією. Тиша тривала 2 роки. Та зрештою на порозі його помешкання з'явився судовий виконавець з незнайомцями, які ввічливо попросили його з родиною "звільнити" квартиру (вартість житла оцінювалась у 200 — 250 тисяч умовних одиниць). Виявилось, що проти правопорушника спрацювала кіпа юридичних документів, починаючи від уже згаданого судового рішення на 10 тисяч гривень і аж до виконавчого провадження про виселення з квартири.
За твердженням присутніх на прес-конференції юристів, виконавча служба, яка має примусово стягнути з боржника суму, визначену судом, в першу чергу зобов'язана виявити грошові кошти. Якщо їх немає, можна братися за рухоме майно, наприклад, автомобіль. І лише за його відсутності, третя складова—нерухомість. Це вважається крайнім засобом виконання судового рішення.
Зазвичай, на боржника накладають стягнення із зарплати, пенсії тощо. Однак у даному випадку, на думку фахівців, борг лише став приводом для організації такого відверто рейдерського захоплення приватної нерухомості. І цьому є очевидні докази. Наприклад, те, що так званий боржник відкрито з дружиною та дітьми проживав у своїй квартирі і ні від кого не ховався. Авто щодня паркував поблизу під'їзду. Тож знайти боржника було цілком реально. Натомість, за твердженням адвокатів, виконавча служба в усіх документах заявила саме про неможливість його виявити.
Державний виконавець виставляє виявлену квартиру на торги, експерти оцінюють помешкання в центральному районі столиці у 30 (!) тисяч гривень. Нерухомість реалізується, її купує вже третя сторона. 10 тисяч гривень після торгів віддають власнику Форда, решта суми (20 тисяч гривень) має відійти колишньому власнику квартири.
І на перший погляд, ситуація виглядає повністю абсурдною. Та при цьому ані прокуратура, ані інші компетентні органи належним чином не відреагували на відверте безправ'я. Лише після низки гучних звернень до найвищого керівництва держави, були скасовані всі судові рішення.
Щоправда позицію виконавчої служби це не змінило. Вона продовжила тиснути на "боржника" з вимогою відкликати свої заяви. Все це тривало досить довго. Кримінальна справа, порушена щодо цього інциденту, так і припадає пилюкою на столах у слідчих. А власники квартири, врешті-решт, стомившись від постійних судових переслідувань, пішли на підписання "мирової" угоди з нападниками, за якою квартира продається за ринковою ціною, а гроші діляться 50 на 50.
Жертвою подібного квартирного рейдерства може стати будь-хто, в разі, якщо десь необачно залишив за собою непогашені борги.
Зокрема, через несплату звичайних комунальних платежів цілком ймовірно раптово позбутися житла. Законодавство, на думку юристів, таке допускає. Жодного подібного випадку у нашій країні поки що не зареєстровано, однак, за твердженнями фахівців, щось подібне вже є в Росії. Тож не виключено, що за кілька років схожа практика перекинеться і до України. Адже борг, нехай і комунальний, — це привід для юридично підкованих зловмисників скористатися ситуацією та заплутаним національним законодавством і відібрати у жертви майно.
Щоб не стати жертвою раптового нападу, юристи радять відслідковувати свої боргові зобов'язання і по можливості вчасно їх гасити. Якщо справа все ж дійшла до суду, не варто залишати слухання поза увагою. Можна представити свої інтереси за допомогою професійного адвоката або ж, принаймні, самостійно бути присутнім і щоразу отримувати всю інформацію про будь-які судові вердикти. Адже на сьогодні є чимало способів, за допомогою яких незначний, на перший погляд, борг можна перетворити на інструмент майнового захоплення. Бо чимало людей нині просто забувають про старі борги, наприклад, про ті ж комунальні. Сума накопичується, з'являються додаткові штрафні санкції. У результаті хтось може рано чи пізно спробувати застосувати механізм передачі права на стягнення заборгованості.
Юридичний вісник України № 28, липень 2008