Про рентну плату за природний газ

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо здійснення спільної діяльності з користування нафтогазоносними надрами та порядку визначення у 2007 році податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ і повідомляє таке.

Статтею 19 Кодексу України про надра (132/94-ВР) встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 11 Закону України від 12 липня 2001 р. N 2665-III (2665-14) "Про нафту і газ" (далі - Закон N 2665-III) визначено, що користування нафтогазоносними надрами, пошук і розвідка родовищ нафти і газу, їх експлуатація, спорудження та експлуатація підземних сховищ для зберігання нафти і газу здійснюються лише за наявності спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами, що надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, на умовах, визначених чинним законодавством. Стаття 24 Кодексу України про надра (132/94-ВР) та ст. 10 Закону N 2665-III визначають права, якими наділяється надрокористувач - власник спеціального дозволу на користування надрами, а саме:

здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу;

розпоряджатися видобутими корисними копалинами, тобто відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України (435-15) (яка визначає зміст права власності) набути право власності на видобуті корисні копалини.

Згідно з п. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України (435-15) види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом. Крім того, ст. 14 Господарського кодексу України (436-15) визначено, що відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Зміст обмеження оборотоздатності майнових прав в нафтогазовидобуванні викладено в ст. 14 Закону N 2665-III (2665-14) . Так, вказаною статтею визначено, що власник спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності.

Таким чином, при реалізації договору про спільну діяльність власники спеціальних дозволів на право користування надрами не можуть передавати до майна спільної діяльності права, визначені ст. 24 Кодексу України про надра (132/94-ВР) та ст. 10 Закону N 2665-III (2665-14) . А отже, спільна діяльність у формі простого товариства з об'єднанням майна (в частині майнових прав) не може бути спрямованою безпосередньо на діяльність з розробки родовищ. При цьому видобута вуглеводнева сировина в умовах відсутності об'єднання майна не може бути визнана спільною власністю.

Оскільки доходи, отримані в результаті діяльності з користування нафтогазоносними надрами у відповідності із ст. 189 Цивільного кодексу України (435-15) , належать лише власникові спеціального дозволу на користування надрами, то зобов'язання по сплаті до бюджетів всіх рівнів податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законодавства виникають у такого суб'єкта.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Уступка податкового зобов'язання платника податків і зборів (обов'язкових платежів) третім особам заборонена і є порушенням п. 7.5 ст. 7 Закону N 2181-III (2181-14) .

Підпунктом 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V (398-16) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування" (далі - Закон N 398-V) визначено коло платників рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат - це суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) та газового конденсату і нафти на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами.

Згідно з таким формулюванням визначення платників рентної плати та з огляду на ст. 55 Господарського кодексу України (436-15) платниками рентної плати можуть бути лише юридичні особи або фізичні особи - підприємці, що у визначеному законодавством порядку отримали спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами.

Спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносного родовища виданий дочірньому підприємству. Таким чином, обов'язки зі сплати до державного бюджету рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат відповідно до законодавства виникають саме у дочірнього підприємства.

Статтею 3 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V (489-16) "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон N 489-V) установлено, що підприємства, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірні підприємства, представництва та філії таких підприємств і товариств, учасники договорів про спільну діяльність, та/або уповноважені особи договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку (видобутого на підставі спеціальних дозволів на користування надрами) для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, що не перевищує граничний рівень оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, визначеної в установленому порядку за вирахуванням розміру тарифів на транспортування, постачання та цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

З метою дотримання норм цієї статті передання нафти сирої, газового конденсату, природного газу, у тому числі нафтового (попутного) та скрапленого, на умовах договорів комісії, давальницької переробки, інших договорів, які не передбачають передання права власності на них, не допускається.

Слід зазначити, що цією статтею жорстко регламентовано термін перебування вуглеводневої сировини власного видобутку у власності зазначених суб'єктів господарювання, а саме - календарний місяць.

З метою забезпечення дотримання норм ст. 3 Закону N 489-V (489-16) суб'єктами господарювання, що визначені у частині першій цієї статті, частиною першою підпункту 1 п. 3 Прикінцевих положень Закону N 398-V (398-16) передбачена фінансова санкція у разі здійснення такими суб'єктами господарювання операцій з реалізації обсягів природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку не для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, у вигляді застосування семикратного розміру рентної плати за природний газ до таких обсягів природного газу.

Тобто у разі якщо суб'єкт господарювання, що є власником спеціального дозволу та відноситься до переліку суб'єктів, визначених у ст. 3 Закону N 489-V (489-16) , реалізував природний газ власного видобутку не суб'єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування ресурсу природного газу для задоволення потреб населення, то при визначенні податкових зобов'язань з рентної плати за природний газ за звітний період, у якому такий газ був видобутий, до цих обсягів застосовується семикратний розмір рентної плати за природний газ.