Юридический Харьков плюс - Редакція документа від 14.03.2002 /va03u710-02/ N 4d9dab282415adf823cf4ef68109af80-2

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" від 17 лютого 2000 року N 1457-III (1457-14) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 12, ст. 97) та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року N 1560-XII (1560-12) (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 47, ст. 646).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 38, 41 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) стало конституційне подання Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень зазначених норм законів України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) є практична необхідність у з'ясуванні та роз'ясненні положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

Заслухавши суддю-доповідача Іващенка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Кабінет Міністрів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , роз'яснивши при цьому:

1) чи є частина перша статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) підставою для відмови у наданні пільг підприємствам з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, в тому числі при вирішенні спорів у судах;

2) чи є частина перша статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) підставою для припинення пільг, раніше наданих підприємствам з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, згідно із законами, що втратили чинність;

3) як узгоджуються між собою норми зазначених законів, а саме: частина перша статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) та частина перша статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , тобто чи передбачає застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій, встановлених законами України, які діяли на момент реєстрації іноземних інвестицій, надання підприємствам з іноземними інвестиціями податкових та інших пільг, що були передбачені раніше спеціальним законодавством.

На думку суб'єкта права на конституційне подання, практична необхідність в офіційному тлумаченні положень зазначених Законів України зумовлена таким.

Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) встановив, що на території України до підприємств з іноземними інвестиціями застосовується національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), визначений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, скасувавши при цьому дію положень таких нормативно-правових актів:

- Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року N 2198-XII (2198-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 26, ст. 357);

- Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" від 20 травня 1993 року N 55-93 (55-93) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 28, ст. 302);

- Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року N 2198а-XII (2198а-12) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 26, ст. 358);

- пункту 5 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року N 94/96-ВР (94/96-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 19, ст. 81).

Відповідно до положень частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) дія цього Закону поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) , Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) та Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року N 93/96 (93/96-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., N 19, ст. 80).

Однак, як наголошується у конституційному поданні, складність розуміння та застосування окремих положень Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) призводить до різних підходів у вирішенні питань про надання пільг з оподаткування підприємствам, створеним за участю іноземних інвестицій, під час розгляду справ судами загальної юрисдикції.

Результати аналізу судових рішень, які надано Конституційному Суду України, засвідчують, що й після набуття чинності Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) окремі суди приймали рішення про підтвердження пільг, які було надано на підставі скасованих цим Законом нормативно-правових актів. Обгрунтовуючи такі рішення, суди посилались на положення статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , інших законів, а також міжнародних договорів України з питань захисту інвестицій.

Рішення з аналогічних питань інших судів грунтувались на протилежному підході - у їх основу покладено положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , які встановлюють національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) для підприємств з іноземними інвестиціями.

Як випливає з відповідей на запит Конституційного Суду України, Президент України та Перший заступник Голови Верховної Ради України вважають, що положення Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) є підставою для припинення пільгового режиму оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями.

Згідно з поясненнями Першого заступника Голови Верховної Ради України, викладеними у листі до Конституційного Суду України від 3 грудня 2001 року N 5842, статтею 4 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) було "скасовано, тобто припинено вдруге" дію Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) у зв'язку з необхідністю усунення можливості ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). При цьому в листі наголошується, що скасування дії законів України було застосовано Верховною Радою України з метою унеможливлення поширення на підприємства з іноземними інвестиціями "дії положень законодавчих актів, що втратили чинність на підставі Закону України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) .

2. Під час розгляду цієї справи Конституційним Судом України Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)" від 20 грудня 2001 року N 2899-III (2899-14) , який набрав чинності 9 січня 2002 року і яким, зокрема:

- частину першу статті 7 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) викладено в такій редакції:

"Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 1 - 4 та абзацу першого статті 5, які набирають чинності з дня введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) ;

- внесено зміни до абзацу четвертого частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , згідно з якими державні гарантії захисту інвестицій визначено як систему правових норм, "які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів)".

Оскільки ці зміни мають значення для прийняття рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що тлумачення відповідних положень Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) та Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) повинно проводитись з урахуванням цих змін, які були внесені з метою усунення випадків ухилення окремих підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні, виходить з такого.

Аналіз змісту Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) свідчить про те, що положення цього Закону, у тому числі й ті, що підлягають тлумаченню, перебувають у системному зв'язку між собою.

У зв'язку з цим тлумачення положень статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) повинно проводитись з урахуванням інших взаємопов'язаних з ними положень цього Закону.

Маючи на меті захист конкуренції між суб'єктами підприємницької діяльності, Закон України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) встановлює, що до всіх підприємств, створених за участю інвестицій, у тому числі іноземних, застосовується єдиний національний режим валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій (стаття 1). Положення частини першої статті 5 цього Закону поширюють дію такого режиму на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) , Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) та Закону України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) . Тобто для всіх підприємств, створених за участю інвестицій, як вітчизняних, так і іноземних, створюються рівні умови щодо питань валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Регулювання інвестиційної діяльності здійснюється не лише актами законодавства України, а й міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Ці договори згідно з частиною першою статті 9 Конституції України (254к/96-ВР) є частиною національного законодавства України. Як засвідчує системний аналіз положень міжнародних договорів про взаємний захист інвестицій, укладених Україною впродовж 1994-2001 років, вони не передбачають створення для іноземних інвесторів пільгового режиму інвестиційної діяльності. У відповідних статтях таких договорів, як правило, наголошується, що приймаючою стороною для іноземних інвесторів має бути створений режим, не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян або підприємств чи громадян або підприємств третіх країн. Конституційний Суд України вважає, що в цьому разі поняття "національний режим" і "режим, не менш сприятливий, ніж стосовно власних громадян і підприємств" за суттю є тотожними. Тобто застосування до підприємств з іноземними інвестиціями національного режиму валютного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідає взятим Україною за зазначеними договорами міжнародним зобов'язанням.

4. Аналіз Законів України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року N 959-XII (959-12) , "Про захист іноземних інвестицій на Україні" від 10 вересня 1991 року N 1540а-XII (1540а-12) та "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , якими регулювалась інвестиційна діяльність до прийняття Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) , свідчить, що їх норми закріплювали принцип рівності всіх підприємств, створених за участю інвестицій, як іноземних, так і вітчизняних, щодо питань справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). До того ж у частині першій статті 8 Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) також наголошувалось, що на території України стосовно іноземних інвестицій та форм їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності за винятками, передбаченими цим Законом та чинними міжнародними договорами України.

Водночас відповідно до статті 32 цього Закону підприємствам з іноземними інвестиціями було надано низку податкових пільг, яких не мали підприємства з вітчизняними інвестиціями. Крім цього, згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) , статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) у разі зміни законодавства на вимогу іноземного інвестора впродовж 10 років повинно було застосовуватися спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій.

Пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності для підприємств з іноземними інвестиціями з деякими змінами, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) , проіснував до 1996 року і був скасований Законом України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) . Однак у подальшому, з прийняттям Верховною Радою України Постанови "Про внесення зміни до Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 6 липня 1999 року N 823-XIV (823-14) , окремі положення зазначеного пільгового режиму були поновлені.

З прийняттям Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) було встановлено, що спеціальне законодавство про іноземні інвестиції та державні гарантії захисту інвестицій "не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України" (стаття 3).

Аналогічне правило було встановлено й абзацом четвертим частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , згідно з яким державні гарантії захисту інвестицій визначено як систему правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, положення статті 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) , статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) та пункту 5 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" (94/96-ВР) , згідно з якими на вимогу іноземного інвестора застосовується спеціальне законодавство, що діяло на момент реєстрації інвестицій, та які скасовані Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , можуть застосовуватися лише у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) . Тобто спеціальне законодавство України про іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на території України, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Як випливає з матеріалів справи, на момент скасування Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) ці нормативно-правові акти вже втратили чинність відповідно до положень статті 27 Закону України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) .

На підставі викладеного Конституційний Суд України визначає, що положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) , згідно з якими дія цього Закону поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій, їх реєстрації, у тому числі до введення в дію та протягом дії Закону України "Про іноземні інвестиції" (2198-12) , Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" (55-93) та Закону України "Про режим іноземного інвестування" (93/96-ВР) , є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих підприємствам з іноземними інвестиціями пільг, на які вони мали право відповідно до положень скасованих Законом України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 51, 63, 95 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. В аспекті порушених у конституційному поданні питань положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) та частини першої статті 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) треба розуміти таким чином.

1.1. З дня набуття чинності частиною першою статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) спеціальне законодавство та державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які діяли на момент реєстрації інвестицій і підлягали застосуванню на вимогу іноземного інвестора на підставі гарантій від зміни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

1.2. Положення частини першої статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження" (1457-14) у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.