Національний банк України 

Державна податкова адміністрація України повідомляє, що згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.05 N 889 (889-15) "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон) платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону. Пунктом 10.1 ст. 10 Закону встановлено, що платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року.

Також, згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону (889-15) до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат. Надання як підтвердних документів щодо понесення витрат будь-яких інших документів, окрім розрахункових і платіжних, зокрема, довідок, виписок або інших письмових підтверджень сплати грошових коштів, Законом не передбачено. Тобто згідно із нормами Закону, для реалізації фізичною особою права на податковий кредит щодо частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом, вона повинна надати в якості підтвердного документа розрахунковий документ, який підтверджує сплату безпосередньо суми процентів за таким кредитом.

Водночас, як свідчить інформація від податкових органів на місцях та письмові звернення громадян до ДПА України, комерційні банки встановлюють такі умови повернення кредитів та процентів за ними, які не дають змоги скористатися встановленим Законом N 889 (889-15) податковим кредитом щодо суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом. Так, значна кількість фізичних осіб, які звертаються до податкових органів за одержанням вказаного виду податкового кредиту, в якості підтвердних документів надають копії платіжних документів, в яких сума тіла кредиту та процентів за ним, що повертаються платником банку - кредитору, зазначені загальною сумою (ануїтентні платежі). При цьому платники податку стверджують, що саме банки-кредитори наполягають на укладенні кредитних договорів з зазначенням умов повернення кредиту ануїтентними платежами і відмовляються змінювати умови таких договорів. Також багато скарг платників податку стосуються вимог банків щодо погашення боргових зобов'язань виключно через відкриті боржниками у цьому ж банку власні поточні рахунки. При цьому у розрахункових (платіжних ) документах призначенням платежу є "поповнення власного проточного рахунку", а не погашення сум відсотків за користування іпотечним кредитом.

Такий стан справ призводить до того, що фізичні особи - платники податку штучно позбавляються банками можливості надати податковим органам підтвердні розрахункові документи щодо сплати саме процентів за іпотечним житловим кредитом, і тому не можуть реалізувати своє законне право на податковий кредит.

Повідомляючи наведене, та враховуючи значну соціальну значимість даного питання, ДПА України пропонує розглянути питання щодо надання НБУ комерційним банкам України відповідних рекомендацій, які б забезпечили окреме виділення в платіжних (розрахункових) документах, що підтверджують виконання зобов'язань боржником перед кредитором, сум процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом.