Чи поширюються пільги щодо сплати державного мита, встановлені для фізичних осіб, на фізичних осіб—підприємців?
Пунктом 37 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21 січня 1993 року № 7-93 (далі — Декрет) встановлено, що від сплати державного мита звільняються громадяни за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у терміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внесків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян. Окрім цього, Декретом також визначено певну категорію пільговиків, які звільнені від сплати держмита, зокрема інваліди, пенсіонери, чорнобильці. Якщо ж громадянин бере участь у справі як підприємець, це правило не застосовується, тобто звільнення громадянина з передбачених законом підстав від сплати державного мита не означає звільнення його від сплати мита як суб'єкта підприємницької діяльності і учасника господарського процесу. Тому якщо відповідну позовну заяву подано без документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, ця заява підлягає поверненню заявникові без розгляду відповідно до п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Автор: Ірина ДИБА
Юридичний вісник України № 35/ 2008