Легалізація об'єднань громадян та припинення їх діяльностіЗа роки незалежності в Україні стрімко зросла соціальна роль об'єднань громадян. Така ситуація є цілком виправданою, оскільки, реалізуючи конституційне право на об'єднання, громадяни забезпечують задоволення та захист своїх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Закон України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992р. №2460 (далі — Закон №2460) та інші нормативно-правові акти значною мірою визначають підстави і порядок легалізації об'єднань громадян, здійснення нагляду і контролю за їх діяльністю. Однак на сьогодні чинне законодавство вже не відповідає сучасному стану виникнення та діяльності громадських організацій, а окремі питання і надалі залишаються поза правовим регулюванням. ЛегалізаціяПерш за все вважаю за необхідне звернути увагу на порядок легалізації благодійних організацій. Так, відповідно до Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №382 від 30.03.1998 р., державну реєстрацію місцевих благодійних організацій здійснюють органи Міністерства юстиції на місцях. Перелік таких органів є вичерпним — це Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районні, районні у містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Водночас, згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. №280/97, виконавчим комітетам селищних, сільських, міських рад делеговано повноваження щодо державної реєстрації благодійних організацій та фондів (підпункт 13 п. "б" ст. 34). На практиці питання вирішується наступним чином — державну реєстрацію благодійних організацій здійснюють виключно органи юстиції (основний аргумент — Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій є спеціальним нормативним актом). Легалізація об'єднань громадян здійснюється шляхом реєстрації або письмового повідомлення про заснування. Для реєстрації об'єднання громадян до реєструючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновниками об'єднання громадян або їх уповноваженими представниками. До заяви додаються: статут (положення) у двох примірниках; протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення); відомості про склад керівництва центральних статутних органів; дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів); документ про сплату реєстраційного збору; відомості про засновників об'єднання громадян або спілок об'єднань громадян; документ, який підтверджує місцезнаходження об'єднання громадян. Відзначу, що Законом №2460 не передбачено вимог до протоколу установчих зборів (з'їзду, конференції) об'єднання громадян. Однак, відповідно до Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій, у протоколі установчих зборів (з'їзду, конференції) повинно бути зазначено рішення про заснування організації та затвердження статуту, рішення про вибори виконавчих, розпорядчих та контролюючих органів. Зазначу принагідно, що законодавство Республіки Білорусь, наприклад, встановлює чіткі вимоги до оформлення протоколу установчих зборів. Недостатньо врегульоване питання легалізації громадських організацій шляхом письмового повідомлення про заснування. Закон №2460 (ст. 17) передбачає обов'язок засновників подати лише заяву про легалізацію громадської організації. Видається логічним при легалізації об'єднання громадян шляхом письмового повідомлення про заснування вимагати від засновників, крім заяви, ще й протокол установчих зборів, на яких прийнято рішення про створення організації, примірник статуту (положення), документ на підтвердження юридичної адреси. Необхідність проведення таких дій аргументую тим, що з однієї лише заяви неможливо дізнатись, чи дотримується організація вимог Закону №2460 в таких питаннях, як: права та обов'язки членів організації, права організації, господарська та інша комерційна діяльність організації. Якщо легалізується організація, що входить до структури іншої громадської організації та діє на підставі статутного документа цієї організації, то доцільно вимагати від засновників завірену копію статуту (положення) вищестоящої організації, копію свідоцтва про реєстрацію, а також дозвіл вищестоящої організації на створення місцевого осередку. У випадку неподання засновниками вищезазначених документів, легалізуючий орган перед тим, як легалізувати організацію, змушений самостійно з'ясувати: по-перше, де, коли і ким легалізована вищестояща організація, номер свідоцтва; по-друге, ознайомитись зі статутом (положенням) цієї організації та з'ясувати можливість і порядок створення місцевих осередків; по-третє, з'ясувати, чи відомо організації про створення даного осередку. Важливо також відзначити, що законодавством не передбачено строків легалізації громадської організації шляхом письмового повідомлення про заснування. Хотілося б також зазначити, що чинним законодавством України про об'єднання громадян не закріплено вимог до зберігання документів зареєстрованих об'єднань громадян. Тоді як у Республіці Білорусь на законодавчому рівні закріплено обов'язок легалізуючого органу зберігати реєстраційні матеріали об'єднань громадян у спеціально обладнаних шафах. Припинення діяльності організаціїПитання припинення діяльності громадських організацій також законодавством не врегульовано повною мірою. Тільки зазначено, що припинення діяльності може бути проведено шляхом реорганізації або ліквідації. Реорганізація здійснюється відповідно до статуту організації. Отож, законом механізм реорганізації та ліквідації громадської організації не прописаний. В Україні за багато років були лише поодинокі випадки примусової ліквідації об'єднань громадян. Дослідивши судову практику, я встановила, що податкові органи звертались до суду з позовом про припинення громадської організації, оскільки остання не звітує до ДПІ. Зазначу, що суди приймали абсолютно протилежні рішення у аналогічних справах. Для прикладу наведу дві справи, з якими ознайомилась, переглядаючи Єдиний державний реєстр судових рішень. Так, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про припинення юридичної особи Миколаївської місцевої громадської організації спортивного клубу "Педуніверситет", оскільки остання не звітує до ДПІ з 2001 року (справа №6/249/06 від 01.06.2006 р.). При розгляді справи суд посилався на п.2 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців", згідно з яким неподання суб'єктом підприємницької діяльності протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для винесення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності суб'єкта підприємницької діяльності. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню. Розглянувши дану справу, суд постановив припинити юридичну особу Миколаївської місцевої громадської організації спортивного клубу "Педуніверситет". Майже через півроку цим же судом у аналогічній справі приймається абсолютно протилежне рішення. Так, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом про припинення юридичної особи Миколаївської міської організації соціалістичного конгресу молоді, оскільки остання з листопада 2004 року не звітує до ДПІ (справа №14/252/06 від 17.11.2006 р.). Як бачимо, суть позову нічим не відрізняється від вищерозглянутого, однак, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав. У преамбулі Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців" від 15.05.2003 р. №755 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб—підприємців. Миколаївська міська організація соціалістичного конгресу молоді зареєстрована виконкомом Миколаївської міської ради як добровільна самостійна громадська організація молоді, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та положенням про діяльність відповідача. Свідоцтво про реєстрацію об'єднання громадян свідчить, що основна мета діяльності відповідача — це сприяння самореалізації трудової та учнівської молоді, соціальний захист, виховання молоді на основі марксистського світогляду. Пунктом 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" від 04.12.1990 р. №509 встановлено право органів державної податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У даному випадку позивач звернувся з позовом про припинення юридичної особи громадської організації, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, тобто поза межами встановленої Законом України "Про державну податкову службу" компетенції. У даній справі суд постановив у задоволенні позову відмовити. Отож судова практика у справах щодо припинення діяльності громадських організацій досить незначна та суперечлива. Відзначу, що неподання відомостей до ДПІ може свідчити про те, що громадська організація фактично діяльності не веде, або про те, що її діяльність уже набула комерційного характеру і ухилення від подання звітності є умисним. Замість висновківПерераховані недоліки та прогалини становлять лише незначну частку всієї недосконалості чинного законодавства про об'єднання громадян. На сьогодні гостро назріла потреба прийняття нового нормативно-правового акта, який би усунув всі суперечності та належним чином вирішив питання легалізації об'єднань громадян, здійснення контролю і нагляду за їх діяльністю та припинення діяльності. Багато теоретиків говорять про необхідність спрощення процедури легалізації об'єднань громадян. Однак, простіше — це не завжди краще. Новий нормативний акт повинен усунути колізії, заповнити прогалини, а не звести діючі норми до примітивного стану. Так, громадянин має право на об'єднання, але він не знає, як його реалізувати, і йому потрібна допомога. На мою думку, правильним буде всіма силами і засобами провести роботу, спрямовану на підвищення правової культури як цього громадянина, так і всього суспільства. Не варто спрощувати те, що й так просте. З досвіду роботи зазначу, що більшість громадян, які звертались до управління юстиції з бажанням зареєструвати об'єднання громадян, навіть не могли точно сказати, що саме вони хочуть зареєструвати. У багатьох випадках, готуючи статутні документи об'єднання, засновники не читали ні Закон України "Про об'єднання громадян", ні будь-який інший нормативний акта, який врегульовує ці питання. Більше того, дехто і не здогадувався про існування такого Закону. Громадянське суспільство можна побудувати лише у демократичній, правовій державі, громадяни якої володіють високою правовою культурою. Ми не можемо зробити закон досконалим, але нам під силу зробити його кращим.
Юридичний вісник України № 38/ 2008 |