ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства аграрної

політики України 

31.12.2004 N 496 

( z0362-05 ) 

(у редакції наказу 

Мінагрополітики України 

від 25.02.2008 N 85 

( z0241-08 ) 

Зареєстровано в Міністерстві 

юстиції України 

24 березня 2008 р. 

за N 242/14933 

Масті, відмітини та прикмети є об'єктивними зовнішніми ознаками при індивідуальному обліку коней. Вони дають змогу ідентифікувати окремих коней, установити їх відповідність виданим на них документам. Описувати масть і відмітини слід точно і однаково, щоб надалі полегшити установлення відповідності коней зоотехнічним, ветеринарним та інвентаризаційним документам. Масть до того ж може бути ознакою походження і породи.

Мастю називають окрас коня, що включає колір шкіри, очей і шерсті: захисного волосся (гриви, хвоста і щіток на ногах) та покривного волосся. Існує декілька класифікацій мастей: основні і похідні, прості (однокольорові) і комбіновані (складні, із зональністю забарвлення, з малюнком - плямами і смугами різної форми та розміру). В межах кожної масті існують різні варіанти - відмастки.

Відмітини - вроджені плями і смуги різного розміру і форми на голові, корпусі і кінцівках, що відрізняються від основної окраски тварини. Відмітини на покритих шерстю ділянках бувають білими, білими з домішкою основної окраски, темними, тільного (рожевого) кольору (на шкірі).

Відмітини описують у такій послідовності: на голові, тулубі, кінцівках - лівій передній, лівій задній, правій передній, правій задній.

Під прикметами розуміють індивідуальні ознаки тварини: розмір та розташування завитків - ділянок волосся, де воно утворює пучок, хвилю, круговорот тощо, розмір і форму каштанів на кінцівках, депігментацію райдужної оболонки - "сороче око", депігментацію копитного рогу - повну (білий копитний ріг) або часткову (смугастий копитний ріг), неправильне змикання зубних аркад, закоротку нижню щелепу, наявність іклів у кобил, наявність, місцеположення і спосіб накладання (холодний чи гарячий) тавра тощо.

При описі зазначають не менше трьох завитків, а якщо кінь не має відмітин та особливих прикмет, описують не менше п'яти завитків.

Ворона масть - найбільш темний варіант забарвлення коня. Захисне (грива, хвіст, щітки) і покривне (все інше) волосся мають чорний колір з більше або менше виразним блиском. Шкіра, як і копитний ріг, забарвлена в темно-сірий колір. Зустрічаються білі відмітини на голові і ногах, зазвичай невеликого розміру. Під волоссям білого кольору може бути рожева, непігментована шкіра. Світлі непігментовані вертикальні смуги можуть бути і на копитах.

Особливий варіант цієї масті - ворона у загарі. Він відрізняється висвітленими (жовто-коричневими) кінчиками волосся на тулубі коня. При цьому спостерігається значне розмаїття: від дещо буруватого відтінку до рівномірно розподіленого по всьому корпусу побуріння. Але, на відміну від темно-гнідих, голова у вороних у загарі залишається незмінно чорного кольору. Чорні кінцівки властиві для обох варіантів масті.

Каракова масть - жовтий пігмент спостерігається тільки на морді і в паховій області. Все інше волосся - як захисне, так і покривне - чорне.

Гніда масть - грива, хвіст і кінцівки до зап'ястного або до скакального суглоба забарвлені завжди у чорний колір.

Покривне волосся містить нарівні з чорним пігментом жовтувато-червоний.

Існує багато варіантів гнідої масті, що розрізняються за співвідношенням пігментів, через що відтінки тулуба можуть варіювати від жовто-коричневого до темно-коричневого, включаючи мідний і каштановий.

Темно-гніда масть характеризується одночасною наявністю на корпусі чорного і коричневого волосся. Існує декілька відтінків цього відмастка. Найтемніший варіант уособлюють коні, у яких голова, пахвини і живіт, сідничні горби і потилиця виглядають більш світлими через домішки коричневого волосся.

Чіткий розподіл темно-гнідих і гнідих ускладнений через суб'єктивність розрізнення цих відмастків. Тому у сумнівних випадках краще описувати коня як гнідого.

Світло-гніді коні мають жовтуватий або червонуватий відтінок. Все покривне волосся (крім кінцівок) не має чорного пігменту. Часто живіт, пахвини і морда освітлені, мають жовтуватий колір. У дуже світлих коней світле жовтувате волосся зустрічається навіть на задній і внутрішній поверхні кінцівок, забарвлених на інших ділянках у чорний колір. Це явище називають підласістю. Найчастіше підласі коні зустрічаються серед ваговозних порід.

Копита і шкіра у всіх коней гнідої масті темно-сірого кольору. Можлива наявність білих відмітин на голові і ногах.

Руда масть - характерна відсутність чорного волосся на всьому тілі. Зустрічається тільки волосся від жовтувато-червонуватого до коричневого кольору, при цьому можливі численні варіанти забарвлення покривного і захисного волосся, а також їх комбінації.

Колір покривного волосся варіює від темно-коричневого до світло-жовтувато-коричневого, грива і хвіст можуть бути льняного і навіть білого кольору. Грива і хвіст можуть бути світліші за тулуб, одного з ним кольору або темніші. Розподіл масті на темноруду, руду і світло-руду здійснюється відповідно до забарвлення покривного волосся.

Рудими описують коней, покривне волосся яких забарвлене у достатньо яскраво-жовтий, червонуватий або світло-коричневий колір. Зазвичай тулуб забарвлений рівномірно. Грива і хвіст можуть бути темніші, того ж відтінку або світліші, аж до білого. Руді коні з відносно світлим покривним волоссям і темно-коричневими гривою і хвостом зустрічаються в деяких породах, але доволі рідко. Як і серед гнідих, серед рудих коней спостерігається велика варіація відтінків, тому більш детальна диференціація недоцільна.

Особливий відмасток у межах рудої масті - бура масть. Тулуб бурих коней має колір темної глини. Якщо при цьому грива і хвіст дуже світлого кольору, масть описується як ігренева.

Булана масть - коні цієї масті мають жовтуватий відтінок шерсті на корпусі, чорні захисне волосся і кінцівки. Часто спостерігається чіткий малюнок "яблук".

Солова масть - покривне волосся таких коней жовтувате, а захисне варіює від темно-жовтого до майже чисто білого. Часто в гриві і хвості зустрічається волосся різного кольору, тобто одночасно спостерігаються коричнюваті, жовті і білі, а також сиві волоски. Коні з блискучою золотисто-жовтою шерстю і білими гривою та хвостом уособлюють класичний тип солової масті. Шкіра і копита у коней солової масті сірі. Відмітини спостерігаються з тією ж частотою, що й у коней інших мастей. Шерсть світло-солових коней забарвлена у жовтуватий колір, іноді з сіруватим відтінком. Часто зустрічаються "яблука". Захисне волосся має той же колір або світліший. Білі відмітини на таких конях помітні достатньо чітко.

Ізабеллова масть - покривне волосся кремового кольору. Захисне волосся має зазвичай той же відтінок. Зустрічаються і коні з чисто білими гривою і хвостом.

Усі коні ізабеллової масті мають непігментовану (рожеву) шкіру і світлий копитний ріг. Очі також забарвлені світліше і мають колір від бурштинового до світло-блакитного. Білі відмітини на голові і ногах, незважаючи на світлий загальний тон тварин, помітні добре. Це іще раз підкреслює, що ізабеллові коні не білі, хоча й мають дуже світлу шерсть.

Мишаста (вороно-савраса) масть - покривне волосся забарвлене у різні відтінки сірого кольору (від світло-сірого до попелястого), голова і ноги можуть бути значно темніші, а в ділянці пахвин шерсть, навпаки, освітлена. Грива і хвіст переважно чорні, але можуть мати сірі або навіть білі пасма. Характерна особливість цієї масті у наявності темного "ременя" на спині. Розподіл коней цієї масті за насиченістю забарвлення недоцільний. Шкіра і копита коней вороно-саврасої масті пігментовані, білі відмітини зустрічаються дуже рідко. Іноді спостерігається освітлене волосся на кінці морди ("у борошні").

Гнідо-савраса масть - у коней цієї масті спостерігається помітне освітлення червонувато-коричневого пігменту шерсті, так що виникає охристо-бежевий тон. Голова, особливо на морді, і шия мають більш темний відтінок, практично такий самий, як у гнідих коней. Ноги, як і у гнідих, до зап'ястного (скакального) суглоба забарвлені у чорний колір, але це забарвлення нерівномірне: на внутрішній поверхні кінцівок спостерігаються великі ділянки сірого і коричневого волосся. Грива і хвіст також чорні, але в них можуть зустрічатися пасма світлого, аж до білого, кольору. Як і для інших варіантів саврасої масті, для гнідо-саврасих типова наявність "ременя" на спині, а також зеброїдність і - рідше - "крила" на лопатках. Але часто "ремінь", волосся гриви і хвоста є не чорними, а освітленими, фактично темно-коричневими.

Розподіл гнідо-саврасої масті за відтінками (світлим, темним) недоцільний. Але зустрічаються значно більш темні особини, які наближаються за інтенсивністю і відтінком забарвлення до коней світло-гнідої масті. Освітлення забарвлення тулуба незначне, але завжди спостерігається "ремінь".

Караково-саврасі коні називаються мухортими.

Копита і шкіра у гнідо-саврасих коней пігментовані нормально. Білі відмітини зустрічаються дуже рідко.

Рудо-савраса (каура) масть - покривне волосся таких коней, як і гнідо-саврасих, забарвлене у бежевий тон. Грива, хвіст, ноги і обов'язковий для саврасих коней "ремінь" на спині коричнюваті. Як і в інших варіантах саврасої масті, голова у рудо-саврасого коня забарвлена темніше, ніж тулуб. У темно-каурих коней тулуб має колір від світло-рудого до рудого, при цьому грива і хвіст насиченого коричневого кольору. "Ремінь" на спині виділяється за рахунок більш темного відтінку. Це ж стосується й кінцівок, які до зап'ястного (скакального) суглоба забарвлені у коричневий колір.

Білі відмітини, а також освітлення на кінці морди зустрічаються у рудо-саврасих коней дуже рідко.

Сіра масть - утворюється волоссям білого кольору та основної масті, яка була при народженні. Коні сивіють з віком, причому посивіння починається з голови. У старих коней по корпусу часто проступає "гречка" - невеличкі плями чорного, коричневого або жовтого кольору (залежно від того, яка масть була при народженні). Деякі варіанти сірої масті - сірий тулуб, чорні грива, хвіст і кінцівки; сірий "у яблуках" корпус, білі хвіст і грива; червоно-сіра (коли кінь при народженні був гнідої масті).

Посивіння може початися вже у лошати, але основний процес заміни кольорового волосся сивим починається у повновікових тварин. Через різний час початку посивіння, а також через різноманітність вихідних мастей спостерігається велика кількість варіантів сірої масті.

Процес починається з появи домішки білого волосся (ділянок чалості), причому такі ділянки мають форму "яблук". Тварини, у яких процес посивіння завершився, виглядають майже білими. Визначення вихідної масті у дорослих сірих коней практично неможливе. За винятком ділянок, на яких є білі відмітини, шкіра і копита сірих коней забарвлені, тобто мають нормальний сірий колір. Очі сірих коней також темнозабарвлені.

Чала масть - характеризується рівномірною домішкою білого волосся до основної масті (вороної, гнідої, рудої), причому голова і кінцівки зберігають основну масть. З віком забарвлення чалих коней не змінюється.

Домішка білого волосся в основній масті називається чалістю. На відміну від вікового посивіння, спричиненого геном сірої масті, кількість білого волосся в шерсті чалих коней з віком не збільшується, а основна масть ніколи не перекривається повністю.

Чалі тварини виглядають світліше, але більш світлий відтінок виникає за рахунок змішування пігментованого і білого волосся. Чалість розподілена по тулубу нерівномірно. На тулубі біле волосся зустрічається часто і рівномірно, в гриві, хвості і на кінцівках переважає пігментована шерсть, тому ці ділянки здаються темнішими. Чалість виникає зазвичай на тлі основних мастей. Тому чалих коней описують як вороно-чалих, гнідо-чалих та рудо-чалих. Білі відмітини у чалих коней зустрічаються, але вони, як правило, невеликого розміру. Шкіра і копита пігментовані. У деяких коней в шерсті спостерігаються невеликі ділянки чалості, але враження освітленості всього тулуба не виникає. В цьому разі опис масті дається за основною.

Ряба масть - по всій основній масті коня, у гриві і хвості - великі білі плями. З віком конфігурація плям не змінюється.

Шкіра під пігментованим волоссям сірого кольору, під білим - рожевого, хоча часто біле волосся є також на сірій шкірі.

Очі мають нормальне темне забарвлення. Також можуть бути звичайні білі відмітини на голові.

При описі рябих коней залежно від основної масті користуються термінами: рудо-ряба, гнідо-ряба, вороно-ряба. Рябість може проявлятися і на тлі інших мастей, але такі коні зустрічаються дуже рідко.

Чубара масть - для чубарих коней є характерною наявність дрібних овальних або круглих кольорових плям на білому тлі. Цих плям може бути небагато, так що кінь виглядає майже білим. При більш інтенсивному малюнку темні ділянки концентруються в області голови і ніг, при цьому плями часто зливаються одна з другою. В іншому разі, коли плям дуже багато, ділянки білого кольору залишаються переважно в області крупа, на якому залишаються плями і основної масті. Розмір і розташування плям може змінюватися протягом життя коня.

Під темним волоссям шкіра пігментована, під білим, як правило, рожева, але спостерігаються і темно-сірі ділянки у вигляді краплин, які можна бачити крізь білу шерсть. Копита, залежно від пігментації вінчика, темно-сірі або незабарвлені. Очі чубарих коней, як правило, пігментовані. Однак, якщо білі ділянки захоплюють голову, очі коня мають світле забарвлення. Чубарість може проявлятися на тлі будь-якої масті, проте диференціація назв за базовою мастю не робиться і всі коні описуються як чубарі.

Масті віслюків значною мірою відрізняються від кінських, тому пропонується назви мастей співвіднести із загальновживаними визначеннями кольорів, а не кінських мастей. Найбільш поширені масті віслюків: сіра, бура і чорна. При цьому для віслюків всіх мастей є характерними зональні посвітління - всі разом або окремо - основної масті внизу корпуса, на кінцівках (всередині або повністю), кінці морди, навколо очей, а також наявність темніших за основну масть смуг - "ременів" - повздовжнього по хребту, поперечного на лопатках або/та на спині та зеброїдних смуг на кінцівках.

Сіра масть - основне забарвлення шерсті тварини - сіре різних відтінків: світло-сіре, темно-сіре, сріблясто-сіре, рудувато-сіре. При опису масті можливо зазначати 2 відтінки, наприклад, світло-рудувато-сіра. При цьому сіре забарвлення є рівномірним, майже завжди спостерігаються зональні посвітління шерсті знизу корпуса, на кінцівках, кінці морди, навколо очей та темні "ремені": повздовжній на спині та поперечний на лопатках або/та спині.

Варіант сірої масті - більш або менш нерівномірне сіре забарвлення всього корпуса, голови і кінцівок (подібно до сірої масті у коней), що може містити малюнок з "яблук", мармуровість, крапчастість. У цьому разі масть описується як сіра в яблуках, мармурово-сіра або крапчасто-сіра.

Бура масть - забарвлення шерсті коричневого кольору різних відтінків: від темно-коричневого до рудувато-коричневого. Описується відповідно як бура та світло-бура.

Чорна масть - основне забарвлення шерсті чорне.

Біла масть - забарвлення шерсті біле, шкіра і копитний ріг сірі.

Мули наслідують основну масть матері-кобили, додаючи до неї характерні особливості забарвлення віслюка: зональні посвітління внизу корпуса, на голові та кінцівках, "ремені" на спині та лопатках. Тому основна масть описується відповідно до визначення аналогічної кінської масті, включаючи відмітини і прикмети. До неї додається опис особливостей (за наявності), притаманних мастям віслюків.

Лошаки, навпаки, наслідують масть матері-віслючки і описуються відповідно до опису мастей віслюків.

Білі відмітини обводяться червоним контуром і злегка заштриховуються. Білі відмітини на конях сірої масті позначаються, якщо шкіра під ними рожевого кольору, відмінного від інших ділянок. Білі відмітини на ногах позначаються в трьох відображеннях (ліворуч, праворуч і ззаду). Якщо вони не помітні з усіх трьох боків, про це зазначають у письмовому описі.

Тільні плями замальовуються суцільним червоним кольором.

Білий копитний ріг замальовується суцільним червоним кольором, смугастий копитний ріг позначається вертикальними суцільними червоними смужками.

Мастні плями на білих відмітинах позначаються суцільним чорним кольором.

Шрами, рубці, що не проходять, позначаються стрілкою "<-" чорного кольору, яка вказує на їх місцезнаходження.

Завитки волосся позначають хрестиком "х" чорного кольору. Завитки краще помітні на вологій шерсті. Якщо на коні довга зимова шерсть, слід розділити волосся, щоб краще бачити його основу. Якщо завиток має подовжену форму (лінія зміни напрямку росту волосся), він позначається прямою лінією і хрестиком "-х".

Оглядають голову (лоб, ніс), звертають увагу на губи та під чубком. Оглядають гребінь шиї ліворуч і праворуч. Оглядають під щелепами, горло, груди, передпліччя. Перевіряють інші частини тіла і ніг на наявність завитків.

Маленькі заглиблення ("мітки великого пальця Пророка"), що зустрічаються звичайно на шиї, позначаються чорним трикутником.

Тавро і татуювання позначаються схематичним малюнком чорного кольору.

Умовні позначення при опису віслюків:

зональні посвітління на графічному зображенні віслюка позначаються червоними пунктирними лініями відповідно до їх розташування: за, вище або нижче позначених пунктирних ліній;

темні "ремені" та зеброїдні смуги на кінцівках позначаються лінією темного кольору (чорного або синього) в місцях їх розташування.

Для нанесення на контур коня відмітин і прикмет необхідно знати назви і розташування частин тіла, голови і кінцівок коня.

СТАТІ КОНЯ (za242-08)

У конюшні та на відкритому майданчику біля коней слід поводитися спокійно, тихо, уникати різких рухів.

Кінь для опису має бути зафіксованим на недоуздку або вуздечці. Фіксацію коня забезпечує коневласник. Місце для опису коня має бути світлим, рівним і достатньо просторим, щоб при огляді коня агент не опинявся впритул між конем і стіною.

Обходити коня при ідентифікаційному описі слід повільно, спокійно. При цьому не слід наближатися до коня ззаду ближче ніж на два метри.

Якщо кінь норовливий і б'є передом, треба попросити власника (особу, яка виводить коня для опису) зафіксувати його додатково за допомогою закрутки на верхню губу. Тривалість такої фіксації не повинна перевищувати 10-15 хвилин.

При пошуку і огляді завитків слід спочатку обережно, але упевнено огладити коня по шиї, повільно переходячи до грудей, тулуба і крупа.