Читачі газети "Юридичний вісник України, що взяли участь у анкетуванні, висловили свої думки стосовно публікацій, які вони хочуть бачити в подальшому, серед них — матеріали, що висвітлювали б відносини суб'єктів господарювання та контролюючих органів у державі.
Відповідно, хочемо висвітлити питання, які пов'язані з правами та обов'язками як платників податків, так і органів державної податкової служби.
Відомо, що кожен платник податків має право оскаржити рішення органів державної податкової служби в адміністративному або ж судовому порядку.
У Законі України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено : "коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, установленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу зі скаргою про перегляд цього рішення".
Рішення контролюючого органу — це є загальне поняття, а тому хотілося б конкретизувати, що може оскаржити платник податків:
Оскарження рішення державної податкової служби відбувається шляхом подання скарги про його перегляд. До скарги додаються документи, розрахунки та докази на розсуд скаржника.
Скарга має бути оформлена відповідно до вимог, зазначених у Положенні про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженому наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29, та повинна бути подана до органу державної податкової служби протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби.
У скарзі (заяві) має бути зазначено:
Важливим є те, що під час написання скарги (заяви) платник податку повинен враховувати питання аргументації та доказів. Аргументи потрібно підбирати стосовно кожного порушення окремо. Якщо є декілька аргументів, то їх необхідно викладати послідовно. При цьому аргументацію доцільно будувати таким чином: спочатку визначити, з чим не згоден платник податків; потім наводити норму законодавства, яку порушили або якою мали керуватися посадові особи органів державної податкової служби, а потім наводити свої пояснення, чому платник податків так вважає.
Доказами обставин, на які посилається платник податків, можуть бути копії документів про фінансово-господарську діяльність платника податків: інформаційні листи органів державної влади; документи, в яких зафіксована інформація про порядок проведення дій або прийняття рішень, які платник податків оскаржує; судові рішення, що підтверджують факти, на які посилається платник податків, або містять аргументацію, аналогічну аргументації платника податків; інші предмети і документи, що підтверджують позицію платника податків.
Законодавство встановлює, крім десятиденного, ще й тридцятиденний термін для оскарження рішень, який поширюється:
До документів, які додаються до скарги (заяви), належать: податкове повідомлення про визначення суми податкового зобов'язання; акт перевірки та інші документи (розрахунки), на підставі яких визначено податкове зобов'язання; первинна скарга платника податків та документи, що підтверджують докази незгоди платника податків з визначеною сумою податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій або неправомірність прийнятого органом державної податкової служби рішення.
У разі оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення необхідно подати ксерокопії акта перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови у справі про адміністративне правопорушення, рішення, прийнятого за розглядом скарги на таку постанову.
До скарги також необхідно подати належної якості ксерокопії рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а у відповідних випадках повторної скарги (заяви) платника податків, та інші наявні у платника податків документи, що засвідчують обставини справи.
Платник податку також повинен повідомити про подання чи неподання позовної заяви до суду, про визнання недійсним податкового повідомлення або іншого рішення органу державної податкової служби, оскарження до суду постанови у справі про адміністративне правопорушення, наявність постанови про порушення кримінальної справи.
Органи державної податкової служби зобов'язані прийняти та розглянути скаргу (заяву) платника податків, що була подана у строки та за формою згідно з вимогами чинного законодавства. Відмова у прийняті скарги платника податків забороняється.
Якщо питання, порушені у скарзі, одержаній органом державної податкової служби, не входять до повноважень податкової служби, така скарга (заява) у строк не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу, посадовій особі, про що повідомляється особі, яка надіслала цю скаргу.
Головним обов'язком державної податкової служби під час розгляду скарги платника податків є перевірка законності та обґрунтованості рішення, що оскаржується.
За результатами розгляду скарги керівник органу державної податкової служби зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків.
Слід зазначити, що керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад вищевказані строки, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги (заяви) документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви), необхідних для розгляду скарги (заяви); необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку.
Керуючись наказом Державної податкової адміністрації від 11.12.1996 року № 29, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за № 723/1748 "Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями", податкова служба повинна прийняти одне із наступних рішень:
Державна податкова служба, яка уповноважена розглядати скаргу платника податку у межах адміністративної апеляційної процедури, має право пропонувати такому платнику податків компромісне вирішення спору, яке полягає у задоволенні частини скарги платника податків під зобов'язанням останнього погодитися з рештою податкових зобов'язань, нарахованим органом державної податкової служби.
Підставою для прийняття компромісного рішення є наявність у податкового органу таких фактів та доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого чи більш повного погашення податкового зобов'язання порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на вирішення суду.
Податковий компроміс не може бути запропоновано платнику податків до того, як працівник органу державної податкової служби, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не складе письмове обґрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути розглянуте посадовою особою органу державної податкової служби, яка нарахувала оскаржуване податкове зобов'язання, а також посадовою особою, якій безпосередньо підпорядковується такий працівник.
У разі коли платник податків погоджується на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з моменту отримання письмової згоди керівника органу державної податкової служби вищого рівня, а сума податкового зобов'язання, яка визначена умовами податкового компромісу, вважається узгодженою, і таке рішення не може бути оскаржене в майбутньому.
Автор: Євгенія ОЛЕВСЬКА
Юридичний вісник України № 39/ 2008