Юридический Харьков плюс - Текст документу N 2929ab9b7923081433c2cfaac3a7abaa-1

розглянув на засіданні питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 року N 2790-XII (2790-12) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 3, ст. 17 із наступними змінами), статті 13 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року N 2862-XII (2862-12) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 8, ст. 56 із наступними змінами), статті 10 Закону України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року N 2887-XII (2887-12) (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 9, ст. 62), статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року N 93-IV (93-15) (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 40, ст. 290 із наступними змінами), статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (280/97-ВР) (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 24, ст. 170), частини першої статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) (1960 року із наступними змінами).

Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 47 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням про "надання офіційного тлумачення особливостей та законності застосування положень про притягнення до кримінальної відповідальності" народного депутата України, судді, адвоката, депутата місцевої ради та сільських, селищних, міських голів, визначених законами України "Про статус народного депутата України" (стаття 27 (2790-12) ) , "Про статус суддів" (стаття 13 (2862-12) ) , "Про адвокатуру" (стаття 10 (2887-12) ) , "Про статус депутатів місцевих рад" (стаття 31 (93-15) ) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (стаття 12 (280/97-ВР) ) , та особливостей порушення щодо них кримінальної справи, зокрема про злочини, передбачених у частині першій статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) (далі - Кодекс).

Обґрунтовуючи практичну необхідність в офіційному тлумаченні наведених положень законів (2790-12, 2862-12, 2887-12, 93-15, 280/97-ВР) , автори клопотання вказують, що у Кодексі (1001-05) визначено єдиний порядок кримінального судочинства та загальний процесуальний порядок притягнення особи до кримінальної відповідальності, за тим винятком, що в статті 27 Кодексу (1001-05) встановлено особливий порядок притягнення до кримінальної відповідальності та порушення кримінальної справи. Натомість відповідні положення зазначених законів (2790-12, 2862-12, 2887-12, 93-15, 280/97-ВР) , які прийняті пізніше Кодексу (1001-05) , передбачають певні особливості порядку притягнення спеціальних суб'єктів до кримінальної відповідальності та порушення кримінальної справи, що, на думку народних депутатів України, не сприяє єдиному та правильному застосуванню кримінально-процесуального закону.

Вказуючи на застарілість і неповноту положень Кодексу (1001-05) та необхідність їх удосконалення, суб'єкт права на конституційне подання звернув увагу на прийнятий у першому читанні проект Кримінально-процесуального кодексу України, який "вперше та повною мірою" передбачатиме врегулювання порядку надання і застосування гарантій та імунітету від кримінальної відповідальності щодо спеціальних суб'єктів.

2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 15 вересня 2008 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) .

3. Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України (254к/96-ВР) та законів України (частина перша статті 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) ) . В конституційному поданні повинне зазначатися правове обґрунтування тверджень щодо практичної необхідності в офіційному тлумаченні правового акта або його окремих положень (пункт 4 частини другої статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) ) .

Проте автори клопотання не навели правового обґрунтування практичної необхідності в офіційному тлумаченні положень статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12) , статті 13 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , статті 10 Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) , статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) , статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , які встановлюють особливий порядок притягнення спеціальних суб'єктів до кримінальної відповідальності та порушення щодо них кримінальної справи.

У конституційному поданні не зазначено, які саме положення цих статей потребують офіційного тлумачення, та не наведено аргументів щодо необхідності тлумачення "особливостей та законності застосування положень про притягнення до кримінальної відповідальності спеціальних суб'єктів".

4. Народні депутати України також наголошують на неузгодженості між окремими положеннями законів, зокрема щодо порядку порушення кримінальної справи, передбаченого у частині першій статті 27 Кодексу (1001-05) , статті 10 Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) , статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) . На думку авторів клопотання, процесуальні норми стосовно особливого порядку притягнення спеціальних суб'єктів до кримінальної відповідальності та порушення кримінальної справи, які містяться в розрізнених законах, потребують створення нового систематизованого кримінально-процесуального закону шляхом поглибленого і всебічного пререроблення відповідного чинного законодавства, внесення суттєвих змін та його внутрішнього узгодження.

Однак вирішення таких неузгодженостей не належить до повноважень Конституційного Суду України, а є виключною компетенцією Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України (254к/96-ВР) ) .

Отже, невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, є підставами для відмови у відкритті конституційного провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України (254к/96-ВР) , статтями 13, 39, 41, 45, 50, 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , Конституційний Суд України

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статті 27 Закону України "Про статус народного депутата України" (2790-12) , статті 13 Закону України "Про статус суддів" (2862-12) , статті 10 Закону України "Про адвокатуру" (2887-12) , статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" (93-15) , статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , частини першої статті 27 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) , та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.