На підприємстві планується звільненя працівників у зв'язку із скороченням штату. Що необхідно при цьому враховувати?
Згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовий договір може бути розірваний власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ст. 492 КЗпП працівники персонально (під особистий підпис) попереджаються про вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Водночас власник або уповноважений ним орган має довести до відома державної служби зайнятості про вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці, для чого він подає до центру зайнятості форму 4-ПН.
Згідно із ч. 3 ст. 492 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення роботодавець повинен запропонувати працівнику іншу роботу на тому ж підприємстві, де працює особа. Протягом двох місяців, з дати попередження про наступне звцльненя, працівник має продовжувати працювати та отримувати заробітну плату. Виплата заробітної плати здійснюється на підставі чинного трудового договору, дія якого не припинена.
Стаття 42 КЗпП дає право роботодавцю при скорочені чисельності або штату працівників надавати переважне право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. За рівних умов продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається :
1) сімейним — за наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.
Також відповідно до ст. 184 КЗпП забороняється звільнення за скороченням штату вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів — за наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда. До одиноких матерів, згідно із роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", відносять жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Слід також враховувати, що при скороченні штату відповідно до ст.44 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.