1. Схвалити Концепцію проекту Кодексу цивільного захисту України, що додається.

2. МНС разом з іншими заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, та подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Кодексу цивільного захисту України.

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 12 листопада 2008 р. N 1424-р

Цивільний захист - комплекс організаційних і практичних заходів, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, забезпечення ліквідації їх наслідків, надання допомоги та захист населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру.

Негативні тенденції, зокрема підвищення ризику виникнення надзвичайних ситуацій внаслідок антропогенного і техногенного впливу на території, значні матеріальні та соціальні збитки, пов'язані із збільшенням кількості надзвичайних ситуацій та їх масштабу, становлять загрозу національній безпеці в економічний, соціальній та екологічній сфері.

Для підвищення ефективності цивільного захисту і подолання негативних тенденцій необхідно забезпечити реалізацію цілеспрямованої державної політики у сфері цивільного захисту, проте чіткому визначенню її пріоритетів перешкоджає наявність у законодавстві положень, що дублюють, а в деяких випадках - не узгоджуються один з одним.

Недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту призводить до неефективного виконання завдань щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їх наслідків.

Відповідні завдання і повноваження органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій визначені не в повному обсязі. Крім того, система управління процесами у сфері цивільного захисту потребує удосконалення.

На сьогодні відносини у сфері цивільного захисту регулюються Законами України "Про Цивільну оборону України" (2974-12) , "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) , "Про правові засади цивільного захисту" (1859-15) , "Про аварійно-рятувальні служби" (1281-14) , "Про пожежну безпеку" (3745-12) , "Про війська Цивільної оборони України" (556-14) та "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони" (328-14) .

Аналіз актів законодавства, що регулюють відносини у сфері цивільного захисту, свідчить, що вони потребують узгодження з метою усунення протиріч та дублювання.

На сьогодні в державі одночасно функціонують три системи протидії надзвичайним ситуаціям: система цивільної оборони, єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру та єдина система цивільного захисту, що призводить до неузгодженості дій центральних і місцевих органів виконавчої влади в частині виконання покладених на них завдань та у цілому - до зниження ефективності роботи з реагування на надзвичайні ситуації.

Таким чином, нормативно-правове забезпечення діяльності у сфері цивільного захисту потребує перегляду, уніфікації та кодифікації з метою розроблення єдиного законодавчого акта.

Метою Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс) є усунення протиріч, що містяться в законодавстві у сфері цивільного захисту, його уніфікація, впорядкування та систематизація, формування належних правових, економічних і організаційних засад захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період для підвищення ефективності державної політики у зазначеній сфері.

Першим варіантом розв'язання проблеми є внесення змін до Закону України "Про правові засади цивільного захисту" (1859-15) , а також інших законів, що регулюють відносини у сфері цивільного захисту.

Недоліками цього варіанта є:

збереження функціонування в Україні трьох систем протидії надзвичайним ситуаціям, що призводить до дублювання повноважень органів виконавчої влади у зазначеній сфері;

відсутність можливості уніфікації положень законодавства у сфері цивільного захисту.

Другим варіантом розв'язання проблеми, законодавчого врегулювання відносин у сфері цивільного захисту та уніфікації нормативно-правових актів у зазначеній сфері є розроблення Кодексу на базі Законів України "Про Цивільну оборону України" (2974-12) , "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) , "Про правові засади цивільного захисту" (1859-15) , "Про аварійно-рятувальні служби" (1281-14) , "Про пожежну безпеку" (3745-12) , "Про війська Цивільної оборони України" (556-14) , "Про загальну структуру і чисельність військ Цивільної оборони" (328-14) .

Другий варіант є оптимальним, оскільки його реалізація дасть змогу створити єдину систему цивільного захисту, уніфікувати законодавство у сфері цивільного захисту та уникнути протиріч і дублювання окремих положень.

Оптимальним шляхом розв'язання проблеми законодавчого врегулювання відносин у сфері цивільного захисту та уніфікації нормативно-правових актів у цій сфері є розроблення Кодексу.

Кодекс повинен бути основним законодавчим актом у сфері цивільного захисту, що визначає основні засади державної політики і заходи щодо її реалізації, регулює відносини суб'єктів діяльності у зазначеній сфері, а також враховує та узгоджує положення, які містяться у законодавстві з питань цивільного захисту.

У Кодексі необхідно передбачити:

мету, принципи та завдання цивільного захисту;

права і обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства у зазначеній сфері;

класифікацію надзвичайних ситуацій;

засади та порядок створення і функціонування єдиної системи цивільного захисту;

завдання та склад сил цивільного захисту;

порядок:

- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та захисту населення і територій від їх наслідків;

- реагування на надзвичайні ситуації;

- організації навчання фахівців, працівників органів виконавчої влади, сил цивільного захисту та населення з питань цивільного захисту;

- проходження служби в органах цивільного захисту, гарантії соціального та правового захисту її особового складу, працівників органів управління і сил цивільного захисту;

- відшкодування шкоди та надання допомоги особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій;

- фінансового та матеріально-технічного забезпечення заходів цивільного захисту;

повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій з питань цивільного захисту;

напрями міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту, умови та порядок надання допомоги іноземним державам та отримання допомоги від них.

Прийняття Кодексу дасть змогу систематизувати законодавство у сфері цивільного захисту, сприятиме ефективній реалізації державної політики у зазначеній сфері у мирний час та в особливий період, підвищенню рівня відповідальності органів виконавчої влади, керівників підприємств, установ, організацій та населення за порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Прийняття Кодексу дасть можливість:

удосконалити правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, зокрема щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

створити єдину систему цивільного захисту;

розподілити повноваження і функції у сфері цивільного захисту між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами;

підвищити ефективність заходів, спрямованих на запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

усунути протиріччя та дублювання, що містяться у нормативно-правових актах у сфері цивільного захисту.

Виконання Кодексу не потребує додаткових фінансових, матеріально-технічних витрат і трудових ресурсів.