За загальним правилом постановленню рішення має передувати судовий розгляд справи, в якому беруть участь дві сторони спірного правовідношення. Але трапляється і так, що відповідач не з'являється до суду, зриває судові засідання, ігнорує судові виклики. Аби дисциплінувати відповідача, у багатьох країнах світу вводяться спрощені форми розгляду справ, якщо відповідач не з'явився до суду.
Згідно з українським законодавством умови та порядок заочного розгляду справи визначено у главі 8 розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України. Відповідно до статті 224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, як бачимо, законодавство передбачає наявність чотирьох умов, лише сукупність яких дає можливість суду ухвалити заочне рішення:
1) неявка відповідача; 2) належне його повідомлення; 3) відсутність поважних причин неявки відповідача; 4) згода позивача.
Розглянемо кожну із зазначених умов окремо із застосуванням прикладів із судової практики.
Неявкою відповідача є його фактична відсутність у залі судового засідання при розгляді справи по суті.
При ухваленні заочного рішення повинна братись до уваги не лише особиста неявка відповідача, але й відсутність у судовому засіданні його представника. У разі явки представника відповідача суд втрачає можливість ухвалювати заочне рішення.
Так, Київський районний суд м. Донецька ухвалив 27 липня 2006 р. заочне рішення у справі за позовом К. до Б., третя особа — комунальне підприємство "ЖЕУ № 5 Київського району м. Донецька", про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення за участі у судовому засіданні представника відповідача.
У судовій практиці трапляються випадки, коли відповідач з'явився у судове засідання, але був із зали судового засідання видалений у порядку застосування заходів процесуальної відповідальності чи самостійно залишив її або ж з’явився, але з якихось причин відмовився давати пояснення.
Тобто, як уже зазначалося, лише дійсна (фактична) неявка відповідача, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, може бути підставою для ухвалення заочного рішення.
Стаття 224 Цивільного процесуального кодексу зазначає, що у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Розглянемо з даного приводу приклад із практики — Дзержинський районний суд м. Харкова при розгляді справи за позовом З.О.В. до М.І.В. та М.О.О. про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, третя особа — П.Л.В., 03.02.2006 р. ухвалив заочне рішення за відсутності лише одного із відповідачів у судовому засіданні. У даному випадку в апеляційному суді виникли складнощі з прийняттям апеляційної скарги того з відповідачів, який був присутнім у судовому засіданні, оскільки рішення було ухвалене в заочному порядку, однак відповідач був присутнім на засіданні суду і не подавав заяви про перегляд заочного рішення.
Відповідач повинен бути належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а суд повинен мати про це достовірні докази.
У даному випадку слід керуватися статтею 74 ЦПК, яка регламентує два способи повідомлення судовою повісткою, а саме: судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2006 р. № 52 затверджено Порядок визначення друкованого засобу масової інформації, в якому розміщуються оголошення про виклик до суду відповідача, третіх осіб, свідків, місце фактичного проживання (перебування) яких невідоме. Відповідно до зазначеного Порядку оголошення про виклик до суду публікується в установлені законодавством строки у друкованому засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження за останнім відомим місцем проживання (перебування) на території України відповідача, третіх осіб, свідків. Цією ж постановою визначено у 2006 р. друкованим засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в якому розміщуються зазначені оголошення, газету "Урядовий кур'єр".
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України скасовує заочні рішення загальних судів за досить банальних підстав — відсутність у справах відомостей про вручення судових повісток відповідачам.
Третьою умовою, що дає право на ухвалення заочного рішення, є відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання.
Суди повинні перевіряти не лише факт належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання, але й поважність причин неявки відповідача в судове засідання, якщо вони відповідачем були повідомлені.
Так, ухвалою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 вересня 2006 р. скасовано заочне рішення у справі за позовом П.Н. до П.О. про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. З матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явився і про причини неявки суд не повідомив. При зверненні із заявою про перегляд заочного рішення відповідач надав докази поважності причин неявки до суду, і з цих підстав заочне рішення було скасоване, справа призначена до розгляду в загальному порядку.
Вичерпний перелік поважних причин неявки в судове засідання законодавством не встановлюється, звичайно, у кожному конкретному випадку, і залежно від життєвої ситуації суд сам встановлює, поважною є причина неявки в судове засідання відповідача чи ні.
Відповідно до ст. 224 ЦПК заочний розгляд справи за наявності заперечень позивача не допускається, іншими словами, необхідна згода позивача на такий розгляд справи.
У багатьох випадках суди не роз'яснюють як позивачам, так і їх представникам порядок та наслідки розгляду справи в порядку заочного провадження. У результаті останніми не надається згода чи незгода стосовно заочного розгляду справи.
Крім того, суди помилково ухвалюють заочне рішення у справі за відсутності позивача.
Оскільки згода позивача на заочний розгляд справи у письмовій формі не передбачена законодавством, найпершим доказом її висловлення є фіксування в протоколі судового засідання.
Якщо позивач не погоджується на розгляд справи в порядку заочного провадження, то суд відкладає розгляд справи та направляє відповідачу, який не з'явився, повідомлення про час і місце нового судового розгляду.
Заочний розгляд справи має певні обмеження для позивача, про що його слід попереджувати. Відповідно до ч. 3 ст. 224 ЦПК позивач не вправі змінювати предмет або підстави позову, змінювати розмір позовних вимог. Якщо все ж таки позивач реалізував зазначені диспозитивні права, то у цьому випадку суд повинен відкласти розгляд справи і повідомити про це відповідача. Разом з цим, закон не обмежує право позивача зменшити розмір позовних вимог.
Так, у серпні 2005 р. Я.О.О. звернувся до суду з позовом до одного із підприємств про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20.03.2006 р. позов задоволений частково.
Скасовуючи заочне рішення і направляючи справу на новий судовий розгляд, суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі від 18.07.2006 р. вказав на порушення судом положень ч. 3 ст. 224 Цивільного процесуального кодексу. Зокрема, зазначено, що позивач після постановлення ухвали про заочний розгляд справи змінив свої позовні вимоги в сторону збільшення і замість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2030 грн, просив стягнути — 9627 грн, на що районний суд не звернув уваги, не повідомив про це відповідача і в цей же день ухвалив рішення.
Якщо ж позивач змінює розмір позовних вимог в сторону їх зменшення, продовження розгляду справи в заочному порядку можливе, оскільки при цьому права відповідача на захист від пред'явлених вимог не порушуються. При цьому важливо, щоб це було зменшення розміру позовних вимог за тим самим предметом позову, яке, до того ж, не вимагає від суду постановлення ухвали про прийняття відмови від частини позову. Тобто, якщо, наприклад, позивач вимагав відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу (недоговірні зобов'язання), а потім зменшив розмір вимог до 3000 грн, але щодо договірних зобов'язань. У даному випадку відбулася зміна предмета позову, тому заочний розгляд справи слід відкласти і попередити про це відповідача.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень.
Суттєвою відмінністю заочного рішення від звичайного є можливість спрощеного порядку його перегляду самим судом, що ухвалив таке рішення за заявою відповідача.
Так, згідно зі ст. 228 ЦПК заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі, якщо суд залишив заяву про перегляд заочного рішення без задоволення, відповідач може його оскаржити в апеляційному порядку.
Апеляційні суди у більшості випадків, не з'ясувавши, чи звертався відповідач у справі до суду, який ухвалив заочне рішення, із заявою про його перегляд, задовольняють частково апеляційні скарги відповідачів або ж взагалі залишають без розгляду скарги.
Наприклад, апеляційний суд Кіровоградської області скасував заочне рішення Світловодського міськрайонного суду від 3 вересня 2006 р. у справі за позовом С. до П.В., П.А. про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, задовольнивши частково апеляційну скаргу відповідачів, не з'ясувавши при цьому, звертався відповідач у справі до суду, який ухвалив заочне рішення із заявою про перегляд заочного рішення чи ні.
Сторонам у справах, стосовно яких винесено судом заочне рішення, варто знати, що порядок заочного розгляду справи характерний для справ позовного провадження, хоча на практиці допускаються помилки, і заочний розгляд справ стосується як окремого, так і наказового провадження.
Автор: Ольга РУСЕЦЬКА