На яких підставах можливо звільнити працівника в зв'язку з утратою до нього довіри?
Статтею 41 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, зокрема при наявності винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Втрата довіри може бути обумовлена лише винними діями працівника, які він вчинив навмисно або з необережності і завдав або міг завдати шкоду майну, що дає підстави власнику або уповноваженому ним органу виявити йому недовіру. Як правило, такі дії мають корисливий характер. Це крадіжки цінностей, використання їх у своїх особистих інтересах, порушення правил торгівлі, відпуск товарів у борг, порушення правил зберігання матеріальних цінностей, допущення нестач або надлишків товарів, халатне ставлення до роботи тощо.
При встановленні факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва й інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.
Для втрати довіри не обов'язково, щоб вина була наявною. Досить того, щоб працівник своїми діями створив можливість для заподіяння шкоди. Факт добровільного відшкодування заподіяного збитку не перешкоджає звільненню з мотивів втрати довіри.
Висновок власника або уповноваженого ним органу про те, що даний працівник не заслуговує довіри внаслідок вчинення винних дій, повинен грунтуватися на об'єктивних доказах вини працівника у заподіянні матеріального збитку або вчиненні незаконних дій (наприклад, підтверджені інвентаризаційним актом, актами ревізії, списання залишків, обрахування, обважування тощо).
Слід звернути увагу, що на цій підставі можуть бути звільнені з роботи не будь-які працівники, а лише особи, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності. Також варто зважати на те, що стаття робить наголос, що особа має обслуговувати саме товарні цінності, тобто не будь-які матеріальні цінності, а лише ті, що мають ознаки товару (прийняті на зберігання, зберігаються на складі, відпускаються зі складу, з торгового залу, іншого сховища).
Розірвання трудового договору з причин втрати довіри до працівника не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні питання про звільнення працівника слід брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій, наступну поведінку працівника та інші конкретні обставини, що мають значення для характеристики цієї особи як такої, що не заслуговує на довіру, оскільки давній час вчинення проступку та подальша позитивна поведінка працівника не свідчитиме про те, що йому можливо виявляти недовіру.