Свого часу я одружився на вагітній жінці з добрих міркувань, щоб вона не мала проблем із сім'єю, хоча дитину вона носила не мою. Після народження дитини, маючи на руках свідоцтво про шлюб, вона зареєструвала мене батьком дитини. Зараз я подав на розлучення, але жінка вимагає аліменти на дитину. Я маю намір оскаржити своє батьківство, але вона ховає дитину і не дозволяє робити експертизу. Чи матиме для суду значення те, що вона ухиляється від проведення експертизи і чи можна вважати таку поведінку доказом?
Відповідно до статей 213, 215 Цивільного процесуального кодексу (далі — ЦПК) рішення має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Відповідно до ст. 146 ЦПК у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
У разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.
Автор: Ірина ДИБА