Юридический Харьков плюс - Ратифікація (закон від 22.06.2005 N 2696-IV /2696-15/) від 22.06.2005 N 818

бажаючи розвивати співробітництво двох країн у сфері запобігання злочинності шляхом укладення договору про видачу правопорушників,

домовились про таке:

Стаття 1

Обов'язок видачі правопорушників

Договірні Держави зобов'язуються видавати одна одній на запит та з урахуванням положень цього Договору будь-яку особу, яка розшукується компетентними установами запитуючої Держави з метою кримінального переслідування за вчинення злочину, що тягне видачу, або з метою винесення або виконання вироку в зв'язку з таким злочином.

Стаття 2

Злочини, що тягнуть видачу

1. Видача правопорушників з метою кримінального переслідування здійснюється за всі діяння, які становлять злочини, що караються позбавленням волі не менш як на один рік або більш суворим покаранням відповідно до законодавства обох Договірних Держав.

2. Видача правопорушників з метою виконання вироку, постановленого судом запитуючої Держави, здійснюється за вчинення злочинів, визначених у пункті 1 цієї статті, за умови, що строк покарання, який підлягає відбуванню, складає не менш як шість місяців.

3. Якщо запит про видачу включає декілька окремих злочинів, за кожний з яких передбачається відповідно до законодавства обох Договірних Держав покарання у вигляді позбавлення волі, але деякі з них не відповідають вимогам щодо тривалості покарання, яке може бути призначено, запитувана Держава також має право дозволити видачу за останні злочини.

Стаття 3

Обов'язкові підстави відмови у видачі

Видача не здійснюється:

a) якщо особа, видача якої запитується, є громадянином запитуваної Держави. У такому разі запитувана Держава відповідно до свого законодавства і на запит іншої Договірної Держави передає справу на розгляд своїх компетентних установ і може використовувати матеріали слідства, здійсненого запитуючою Державою;

b) якщо злочин, за який запитується видача, розглядається запитуваною Державою як злочин політичного характеру відповідно до її законодавства. Для цілей цього Договору до злочинів політичного характеру не належать:

i) злочин, передбачений будь-яким багатостороннім міжнародним договором, сторонами якого є обидві Договірні Держави, і який покладає на них обов'язок видавати або переслідувати особу, видача якої запитується;

ii) посягання на життя глави Держави, його близьких родичів, глави або члена уряду або будь-який пов'язаний з цим злочин, включаючи замах чи організацію вчинення такого злочину;

iii) будь-який злочин, пов'язаний з тероризмом;

c) якщо запитувана Держава має суттєві підстави вважати, що запит був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності або що становище такої особи в судовому процесі над нею може бути погіршене з будь-якої з цих причин;

d) якщо злочин, за який запитується видача, є злочином за військовим правом, але разом з тим не є злочином за загальним кримінальним правом;

e) якщо в запитуваній Державі проти особи винесено остаточне судове рішення щодо злочину, у зв'язку з яким запитується видача особи;

f) якщо особа, видача якої запитується, у зв'язку із закінченням строку давності не підлягає переслідуванню або покаранню відповідно до законодавства будь-якої з Договірних Держав;

g) якщо було прийнято рішення про помилування або амністію на території запитуючої Держави або на території запитуваної Держави, якщо в останньому випадку запитувана Держава була компетентною здійснювати переслідування відповідно до її внутрішнього законодавства.

Стаття 4

Факультативні підстави відмови у видачі

У видачі може бути відмовлено:

a) якщо відносно особи, видача якої запитується, здійснюється переслідування запитуваною Державою щодо злочину або злочинів, у зв'язку з яким запитується видача, або якщо компетентні установи запитуваної Держави припинили згідно із законодавством цієї Договірної Держави кримінальне провадження за злочин, у зв'язку з яким запитується видача;

b) якщо злочин, у зв'язку з яким запитується видача, був учинений за межами території будь-якої з Договірних Держав і законодавство запитуваної Держави не передбачає юрисдикції за такий злочин, учинений за межами її території за подібних обставин;

c) якщо злочин, у зв'язку з яким запитується видача, відповідно до законодавства запитуваної Держави вважається таким, що був учинений в цілому або частково в цій Договірній Державі або в межах її юрисдикції;

d) якщо особа, видача якої запитується, у третій державі постала перед судом і була виправдана або визнана винною за злочин або злочини, у зв'язку з яким запитується видача;

e) у разі, коли особу, видача якої запитується, було визнано винною в її відсутність, за умови, якщо запитуюча Держава не надасть запитуваній Державі інформацію, яка свідчитиме, що цій особі була надана можливість скористатися правом на захист;

f) якщо законодавством запитуваної Держави не передбачено такий вид покарання, який передбачений законом або призначений вироком за злочин у запитуючій Державі.

Стаття 5

Запит та підтвердні документи

1. Запит про видачу складається у письмовій формі та направляється дипломатичними каналами.

2. До запиту про видачу додаються такі документи:

a) ордер на арешт, виданий суддею або прокурором на території запитуючої Держави, та, якщо запит стосується вже засудженої особи, оригінал або засвідчена копія судового рішення;

b) викладення діянь, які становлять злочин, за який запитується видача, із зазначенням часу та місця вчинення, їх кваліфікація та текст відповідних положень закону;

c) якомога точніший опис особи, видача якої запитується, разом з будь-якою іншою інформацією, яка може допомогти встановити особу, її місцезнаходження і громадянство;

d) інформацію щодо невідбутої частини покарання у разі, якщо видача особи запитується з метою виконання вироку про позбавлення волі.

3. Документи, що додаються до запиту про видачу, повинні бути засвідчені відповідною посадовою особою та скріплені печаткою компетентної установи запитуючої Держави.

4. Якщо цим Договором не передбачено інше, процедури здійснення видачі та тимчасового арешту регулюються виключно законодавством запитуваної Держави.

5. Якщо запитувана Держава вважає, що інформація, надана для цілей цього Договору, є недостатньою для прийняття рішення за запитом, може бути запитано надання додаткової інформації в строк, установлений запитуваною Державою.

Стаття 6

Тимчасовий арешт

1. У термінових випадках компетентні установи запитуючої Держави можуть звернутися з проханням про тимчасовий арешт розшукуваної особи. Компетентні установи запитуваної Держави вирішують це питання відповідно до свого законодавства.

2. Прохання про тимчасовий арешт повинно містити повідомлення про існування одного з документів, зазначених у підпункті "a" пункту 2 статті 5, та намір направити запит про видачу. У ньому повинно також бути вказано, за який злочин запитуватиметься видача, коли і де вказаний злочин було вчинено та, у міру можливості, надано опис зовнішності розшукуваної особи.

3. Прохання про тимчасовий арешт направляється компетентним установам запитуваної Держави через дипломатичні канали або безпосередньо поштою чи телеграфом, або через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол), або в будь-який інший спосіб, що дає змогу отримати письмове підтвердження або є прийнятним для запитуваної Держави. Запитуюча установа повідомляється про результат розгляду прохання без зволікань.

4. Тимчасовий арешт може бути припинений, якщо протягом 30 днів після арешту запитувана Держава не отримала запиту про видачу та документів, зазначених у статті 5. Арешт не повинен у будь-якому випадку перевищувати 60 днів від дати здійснення такого арешту. Можливість тимчасового звільнення у будь-який час не виключається, проте запитувана Держава вживає всіх заходів, які вона вважає необхідними, для запобігання втечі розшукуваної особи.

5. Звільнення не перешкоджає повторному арешту та видачі у разі отримання в подальшому запиту про видачу.

Стаття 7

Спеціальне правило

1. Видана особа не може переслідуватися або затримуватися та її особиста свобода не може обмежуватися в будь-якому разі за злочин, учинений до її видачі, та інший, ніж той, за який вона була видана, за винятком таких випадків:

a) якщо Договірна Держава, яка її видала, погоджується на це, за умови наявності відповідного запиту та документів, зазначених у статті 5, та протоколу, який містить заяву виданої особи щодо поширення видачі на інші злочини, і посилання на те, що зазначеній особі була надана можливість скористатися правом на захист у запитуючій Державі;

b) якщо ця особа, маючи можливість залишити територію Договірної Держави, якій вона була видана, не зробила цього впродовж 45 днів після її остаточного звільнення або, залишивши цю територію, добровільно знову туди повернулася.

2. Якщо кваліфікація злочину, у зв'язку з яким особу було видано, змінюється, така особа підлягає кримінальному переслідуванню або засудженню, тільки якщо кваліфікуючі ознаки нового злочину:

a) можуть стати підставою для видачі відповідно до цього Договору;

b) стосуються тих самих фактів, на підставі яких було здійснено видачу.

Стаття 8

Перевидача третій державі

За винятком випадків, передбачених у підпункті "b" пункту 1 статті 7, запитуюча Держава без згоди запитуваної Держави не видає третій державі особу, яка передана запитуючій Державі і розшукується вказаною третьою державою у зв'язку із злочинами, вчиненими до її видачі. Запитувана Держава може вимагати надання документів, згаданих у пункті 2 статті 5.

Стаття 9

Одночасні запити

Якщо видача запитується одночасно більш ніж однією державою за один і той самий злочин або за різні злочини, запитувана Держава приймає своє рішення вільно з урахуванням всіх обставин, особливо громадянства особи, видача якої запитується, можливості взаємної подальшої видачі, дат отримання запитів, тяжкості злочинів та місця їх учинення.

Стаття 10

Рішення за запитом про видачу

1. Запитувана Держава через дипломатичні канали інформує запитуючу Державу про своє рішення щодо видачі.

2. У разі прийняття рішення про повну або часткову відмову мають бути зазначені причини.

3. У разі задоволення запиту компетентні установи Договірних Держав погоджують найбільш прийнятний спосіб, місце та дату здійснення видачі.

4. З урахуванням положень пункту 5 цієї статті особа, яка підлягає видачі, може бути звільнена через 15 днів після визначеної дати, якщо така особа не була прийнята у погоджену дату. У будь-якому разі особа, яка підлягає видачі, звільняється через 30 днів після призначеної дати, і в цьому випадку запитувана Держава може відмовити у видачі за той самий злочин.

5. Якщо Договірна Держава з незалежних від неї обставин не може передати або прийняти особу, яка підлягає видачі, вона повідомляє про це іншу Договірну Державу. Обидві Договірні Держави узгоджують нову дату передачі та застосовують положення пункту 4 цієї статті.

Стаття 11

Відстрочена або умовна передача

1. Після прийняття рішення за запитом про видачу запитувана Держава може відкласти передачу запитуваної особи з метою здійснення кримінального переслідування цієї особи або, якщо ця особа вже засуджена - з метою виконання вироку, винесеного за злочин інший, ніж той, у зв'язку з яким запитується видача. У такому разі запитувана Держава повідомляє про це запитуючу Державу.

2. Запитувана Держава може не відстрочувати передачу, а тимчасово передати особу, видача якої запитується, запитуючій Державі на умовах, визначених Договірними Державами.

Стаття 12

Вилучення і передача власності

1. Запитувана Держава в межах, дозволених її законодавством, без шкоди правам третіх осіб та на запит запитуючої Держави вилучає і передає власність:

a) яка може бути потрібна як доказ, який стосується злочину, у зв'язку з яким запитана видача;

b) яку здобуто в результаті вчинення злочину, в зв'язку з яким запитана видача, і яка під час арешту була знайдена у володінні запитуваної особи або виявлена згодом;

c) яка була отримана в обмін на доходи від злочину.

2. Власність, зазначена в пункті 1 цієї статті, може, якщо запитуюча Держава того просить, бути передана цій Державі, навіть якщо видачу дозволено, але не може бути здійснено.

3. Якщо зазначена власність підлягає вилученню чи конфіскації на території запитуваної Держави, остання може у зв'язку з продовженням кримінального провадження тимчасово зберігати її або передати з умовою її повернення.

4. Будь-які права, які запитувана Держава або треті сторони можуть набути щодо зазначеної власності, зберігаються. У разі існування таких прав власність повертається безкоштовно запитуваній Державі якомога швидше після закінчення провадження у справі.

Стаття 13

Транзитне перевезення

1. Транзитне перевезення через територію однієї з Договірних Держав здійснюється на запит, який надсилається дипломатичними каналами Центральному органу запитуваної Держави, за умови, що відповідний злочин є таким, що тягне видачу відповідно до цього Договору.

2. Договірна Держава, у якої запитується дозвіл на транзитне перевезення, може відмовити у його задоволенні, якщо особа, про яку йдеться, є її громадянином.

3. Якщо особа підлягає видачі запитуючій Державі через територію третьої держави, запитуюча Держава запитує цю іншу державу про дозвіл на транзитне перевезення такої особи через її територію.

4. У разі використання повітряного транспорту застосовуються такі положення:

a) якщо посадка не запланована, запитуюча Держава інформує Договірну Державу, чий повітряний простір буде перетинатися, про існування документів, зазначених у підпункті "a" пункту 2 статті 5. У разі непередбаченої посадки таке повідомлення має силу прохання про тимчасовий арешт, передбачений у статті 6, і запитуюча Держава подає звичайний запит про транзитне перевезення;

b) якщо посадка запланована, запитуюча Держава подає запит про транзитне перевезення відповідно до положень пункту 1 цієї статті.

Стаття 14

Центральні органи та компетентні установи

1. Для цілей цього Договору Договірні Держави зносяться через свої Центральні органи. Центральним органом для Української Сторони є Міністерство юстиції (щодо осіб, справи яких перебувають у провадженні суду) та Генеральна прокуратура (щодо осіб, справи яких перебувають на стадії досудового слідства); Центральним органом для Єгипетської Сторони є Генеральний департамент міжнародного та культурного співробітництва Міністерства юстиції.

2. З метою застосування положень цього Договору термін "компетентні установи" включає "суди, органи прокуратури, слідства і виконання покарань".

Стаття 15

Витрати

1. Запитувана Держава покриває всі витрати на своїй території, які виникли у зв'язку з процедурою видачі.

2. Запитуюча Держава покриває витрати, пов'язані з транзитним перевезенням особи через територію запитуваної Держави.

Стаття 16

Мови

Запити та підтвердні документи, направлені відповідно до цього Договору, мають супроводжуватися перекладом на мову запитуваної Держави або на англійську мову.

Стаття 17

Вирішення спорів

Будь-які спори, які виникають при тлумаченні чи виконанні цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Центральними органами або через дипломатичні канали.

Стаття 18

Застосування у часі

Цей Договір застосовується до запитів, направлених після набуття ним чинності, навіть якщо відповідна дія або бездіяльність були вчинені до цієї дати.

Стаття 19

Заключні положення

1. Цей Договір підлягає ратифікації.

2. Договір набуває чинності на тридцятий день після дати обміну ратифікаційними грамотами.

3. Будь-яка з Договірних Держав може денонсувати цей Договір шляхом направлення письмового повідомлення іншій Договірній Державі. Така денонсація вступає в дію через шість місяців від дати отримання повідомлення іншою Договірною Державою.

На засвідчення цього ті, хто нижче підписалися, належним чином уповноважені, підписали цей Договір.

Вчинено в м. Каїрі 10 жовтня 2004 р. у двох примірниках, кожний українською, арабською та англійською мовами, усі тексти є автентичними. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні використовуватиметься текст, викладений англійською мовою.

Договір

між Україною та Арабською Республікою Єгипет про видачу правопорушників