Щодо засновників товариства

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва розглянув ваш лист щодо засновників товариства та повідомляє.

Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України від 19.09.91 р. N 1576-XII (1576-12) "Про господарські товариства" (далі - Закон N 1576-XII) вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. У частині 2 та частині 3 статті 59 Закону N 1576-XII зазначено, що з питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Мінімальна кількість учасників, засновників товариства з обмеженою відповідальністю прямо не визначена чинним законодавством, але виходячи з аналізу практики застосування норм права, Держпідприємництво України дійшло висновку, що доцільним є наявність мінімум трьох засновників (учасників). Адже, відповідно до статті 23 Закону N 1576-XII (1576-12) управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Посадовими особами органів управління товариством визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії.

Таким чином, у товаристві у будь-якому випадку, принаймні, повинна бути ревізійна комісія. Так як у статті 63 Закону N 1576-XII (1576-12) визначено, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше трьох осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Крім того, наявність мінімум трьох учасників дозволить уникнути непорозумінь, які можуть виникнути під час здійснення діяльності товариства. Оскільки у випадку наявності лише двох засновників, учасників голосування формально здійснюватиметься більшістю голосів (учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді), в разі, якщо частка одного учасника становить, наприклад, 52 %, а другого - 48 %, то по суті прийняття кінцевого рішення відбуватиметься одноособово, що суперечить природі товариства як такого, адже, сутність товариства полягає саме в об'єднанні майна для досягнення спільної мети та колегіальному прийнятті рішень з основних напрямків діяльності, на відміну, наприклад, від приватного підприємства. Інші складності виникатимуть і у разі, якщо частки учасників у статутному фонді пропорційні.

Щодо відмови органів державної реєстрації у реєстрації змін до установчих документів товариства, зауважимо, що пунктом 7 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 р. N 740 (740-98-п) "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" (далі - Положення), передбачено, що установчі документи не повинні містити положень, що суперечать законодавству.

Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають документи для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 пункту 23 Положення (740-98-п) зміни (доповнення) в установчих документах суб'єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації у 5-денний термін з дня надходження відповідної інформації до органу державної реєстрації за наявності документа, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів.

Отже, у зазначеному Положенні (740-98-п) відсутня підстава для повернення документів органами державної реєстрації на доопрацювання через їх невідповідність Закону N 1576-XII (1576-12) .

А відповідно до статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.