До Державного комітету України з питань регулярної політики та підприємництва надійшло звернення від ВАТ стосовно наказу Державної митної служби України від 17.05.2000 р. N 285 (z0374-00) "Про затвердження переліків товарів та інших предметів, митне оформлення яких при ввезенні на митну територію України (вивезенні за межі митної території України) здійснюється із застосуванням податкових пільг відповідно до актів законодавства і документів, подання яких потрібне для використання пільгового режиму оподаткування" (далі - наказ). Суть звернення полягає в такому.

ВАТ відповідно до укладених з Об'єднанням "Білоруська залізниця" та Державним унітарним підприємством Московська залізниця контрактів на проведення капітально-відновлювального ремонту та модернізації пасажирських суцільнометалевих вагонів здійснює тимчасове ввезення вагонів на митну територію України у порядку, передбаченому ст.71 Митного кодексу України, тобто предметом контрактів є виконання ремонтних робіт. Митні органи, керуючись наказом, наполягають на сплаті ВАТ податку на додану вартість під час ввезення вагонів для ремонту на митну територію України.

Згідно з пп.3.1.2 ст.З Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР (168/97-ВР) "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки. Зазначені контракти не дають права ВАТ використовувати або споживати вагони, які надійшли до ремонту. Тимчасово ввезені товари згідно з договорами, переліченими у пп.3.1.2 ст.З Закону України "Про податок надодану вартість", оренди, застави та іпотеки як об'єкт оподаткування відрізняються від товарів, тимчасово ввезених згідно з іншими договорами, наприклад договорами на виконання ремонту (підряду). Таким чином, операція з ввезенням вагонів для ремонту на митну територію України не містить ознак, визначених у пп.3.1.2 ст.З Закону України "Про податок на додану вартість", (168/97-ВР) та не є об'єктом оподаткування.

Оскільки сплачений податок на додану вартість не компенсується ні контрагентом, тому що не може бути доданий до вартості ремонтних робіт, ні державним бюджетом, тому що п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) не передбачено можливості включення сплачених сум до податкового кредиту підприємства і, відповідно, відшкодування, сплата податку на додану вартість призводить до необгрунтованого відволікання значних сум власних коштів підприємства.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) контроль за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України - митні органи в порядку, узгодженому з центральним органом державної податкової служби України.

Тому на виконання Указу Президента України від 03.02.98 р. N 79/89 (79/98) "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" в частині максимального скорочення витрат суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаних з виконанням нормативно-правових актів. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва пропонує Державній митній службі України, за узгодженням з Державною податковою адміністрацією України, внести відповідні зміни до наказу від 17.05.2000 р. N 285 (z0374-00) "Про затвердження переліків товарів та інших предметів, митне оформлення яких при ввезені на митну територію України (вивезенні за межі митної території України) здійснюється із застосуванням податкових пільг відповідно до актів законодавства і документів, подання яких потрібне для використання пільгового режиму оподаткування".