КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ФІНАНСІВ І
                      БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

                             Л И С Т

 N 06-10/449 від 07.07.2000
     м.Київ

 vd20000707 vn06-10/449


         Про окремі питання щодо застосування податкового
                          законодавства


     Комітет Верховної   Ради   України   з   питань   фінансів  і
банківської  діяльності  розглянув   запити,   що   надійшли   від
комерційних банків,  стосовно відображення у складі валових витрат
платника податку,  який здійснює сплату консолідованого податку на
прибуток,  сум  страхового  резерву,  який  формується  банками та
небанківськими фінансовими установами за кредитами (іншими  видами
заборгованості),  визнаними  нестандартними та безнадійними (пункт
12.2 Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку   підприємств"
( 334/94-ВР ).
     Відповідно до підпункту 2.1.3 статті 2  Закону  України  "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) платник податку,
який має філії,  розташовані на території іншої, ніж такий платник
податку,    територіальної    громади,   має   право   на   сплату
консолідованого податку на прибуток.
     З прийняттям   банком   рішення  про  сплату  консолідованого
податку на  прибуток  податкові  зобов'язання  філій  визначаються
розрахунково,  виходячи  із загальної суми консолідованого податку
на прибуток, нарахованого платником податку.
     Таким чином,  при  консолідованій  сплаті податку на прибуток
для визначення податкових зобов'язань  платника  податку  загальна
сума   валових   доходів,   валових   витрат,   суми   нарахованих
амортизаційних  відрахувань,  а  також  оподатковуваний   прибуток
формуються на рівні платника податку - юридичної особи.
     Підпунктом   12.2.1   пункту   12.2   Закону   України   "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено,  що
будь-який банк,  а також будь-яка небанківська фінансова  установа
зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих
втрат по основному боргу. При цьому відповідно до підпункту 12.2.3
пункту  12.2  Закону розмір страхового резерву,  що створюється за
рахунок збільшення валових витрат  фінансової  установи,  не  може
перевищувати  30  відсотків  від  суми  боргових  вимог,  а  саме,
сукупної заборгованості  за  кредитами,  гарантіями  та  поруками,
фактично  наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній
робочий день звітного податкового періоду  (на  перехідний  період
пунктом  22.13  встановлені окремі нормативи формування страхового
резерву за рахунок валових витрат).
     При цьому   будь-яка   заборгованість,  що  обліковується  на
балансі філій банку,  є заборгованістю банку (юридичної особи),  а
не філії,  оскільки будь-які дії,  що виконуються філією банку,  в
тому числі і надання кредиту,  здійснюються нею  від  імені  банку
(юридичної  особи)  і  відповідальність по всіх зобов'язаннях,  що
перелічені в підпункті 12.2.3 Закону, несе банк.
     Враховуючи вищевикладене,  обмеження,  що встановлені Законом
України  "Про  оподаткування  прибутку  підприємств" ( 334/94-ВР )
(пп.12.2.3, п.22.13),  в  частині віднесення на збільшення валових
витрат  платника  податку  витрат,   пов'язаних   із   формуванням
страхового  резерву  для  покриття  ризиків  за  кредитами (іншими
видами  заборгованості),  визнаними  нестандартними,  а  також  за
кредитами  (іншими видами заборгованості),  визнаними безнадійними
згідно  з   нормами   зазначеного   Закону,   застосовуються   при
консолідованій  сплаті  податку  на  прибуток  на  рівні  платника
податку - юридичної особи.
     Аналогічний підхід  має бути і при визначенні розміру витрат,
що  включаються  до  складу  валових  витрат  платника  податку  у
встановлених Законом граничних розмірах,  відповідно до інших норм
вищезазначеного Закону України.

 "Вісник законодавства України", N 28, 7-13 липня 2000 р.