Верховна Рада України постановляє:

1. Взяти до відома рекомендації учасників парламентських слухань "Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи".

2. Надіслати дані рекомендації Президенту України, Кабінету Міністрів України, Генеральній прокуратурі України, Верховному Суду України, Вищому арбітражному суду України, Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, міністерствам і відомствам України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним радам, творчим спілкам України для аналізу та врахування в практичній діяльності.

3. Кабінету Міністрів України спільно з постійною Комісією Верховної Ради України законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації затвердити склад експертної ради для розробки законодавчих актів та механізму застосування рішень Верховної Ради України у сфері засобів масової інформації.

Учасники парламентських слухань - народні депутати України, представники органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, творчих спілок та інших громадських організацій, працівники засобів масової інформації, науковці розглянули стан справ, проблеми та подальші перспективи забезпечення свободи слова в Україні відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та чинного законодавства.

У результаті обміну думками та аналізу ситуації наголошуємо на своєчасності постановки і необхідності послідовного комплексного розв'язання сучасної проблематики свободи слова та інформаційної діяльності в Україні на державному рівні.

Недостатньою і суперечливою залишається ще законодавчо-правова база гарантування і здійснення прав громадян на свободу вираження своїх думок, на доступ до інформації, прав засобів масової інформації, журналістів, загалом, виробників творчої інформаційної продукції на вільну діяльність. Це вимагає подальшої законотворчої роботи та розробки концепції національного інформаційного простору України.

Викликає тривогу, що наявні можливості чинного законодавства для гарантування свободи слова та інформаційної діяльності належним чином не використовуються. Мають місце факти відкритого ігнорування і порушення законів, у тому числі з боку органів державної виконавчої влади.

Існує цензура (відкрита і прихована), яка спрямовується не на захист основоположних державних інтересів, а на захист інтересів та іміджу окремих політичних сил і політиків. Особливо це проявляється в галузі телебачення і радіомовлення, де виконавчою владою підтримуються однобічні програми. Ігнорується право Верховної Ради України як однієї із сторін на засновництво і регулювання діяльності Національної телекомпанії та Національної радіокомпанії України. Управління інформаційною сферою практично повністю здійснюється виконавчою владою, та підпорядковано Президентові України.

У громадській думці, в засобах масової інформації посилюється тривога з приводу фактів перлюстрації, знищення книжкових видань минулих років, прослуховування телефонних розмов і одночасно приховування від громадян інформації, якої вони потребують, тощо. Все більше занепокоєння викликає юридична і технічна беззастережність окремих нововведень, зокрема "інтернету", який може, з одного боку, посилити загрозу для державних таємниць, особистої конфіденційної інформації громадян, а з іншого, збільшити залежність національного інформаційного простору від зарубіжної продукції, чужої інформаційної політики.

Судова практика ще не стала надійним інструментом гарантування свободи слова, захисту діяльності засобів масової інформації і професійної творчої діяльності журналістів.

Частішають факти переслідування журналістів за їх професійну і творчу діяльність, замахів на них та їхнє майно.

Не налагоджено державної підтримки засобів масової інформації та журналістів.

З метою безумовного забезпечення свободи слова та інформаційної діяльності в Україні, посилення її ролі в житті держави, економічному і соціальному розвитку країни, задоволенні духовно-культурних, професійних та інших запитів громадян, виходячи із стану чинного законодавства України і враховуючи міжнародний досвід, в в а ж а є м о з а д о ц і л ь н е:

1. Запропонувати Верховній Раді України в порядку, передбаченому статтями 154-159 Конституції України, розглянути питання про вдосконалення положень та норм, визначених статтею 34 Конституції України, внесення відповідних змін до Основного Закону. При цьому конституційні норми мають бути спрямовані на максимальне забезпечення свободи слова та інформаційної діяльності, розширення можливостей державної підтримки і захисту засобів масової інформації та журналістів, зведення до мінімуму обмежень прав на свободу слова, вільне вираження поглядів і переконань.

Привести національне законодавство України про свободу слова та інформаційну діяльність у більш повну відповідність із Європейською Конвенцією про права людини (995_004) .

2. Просити Президента України: привести видані ним нормативні акти та розпорядження щодо структурної перебудови і підпорядкування інформаційної сфери у відповідність із Конституцією України і чинним законодавством;

спільно з Верховною Радою України (відповідно до статті 12 Закону України (3759-12) "Про телебачення і радіомовлення") розглянути питання співзасновництва Національної телекомпанії України та Національної радіокомпанії України, визначити порядок призначення керівників.

3. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:

вжити заходів щодо забезпечення виконання законодавства України з питань свободи слова та інформаційної діяльності, посилити контроль за дотриманням його органами державної виконавчої влади;

забезпечити розробку та представлення на розгляд Верховної Ради України проектів концепції становлення і розвитку національного інформаційного простору України, основ інформаційної політики держави, проектів законів з питань розвитку телебачення і радіомовлення, про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, про задоволення інформаційних потреб суспільства;

сприяти розвитку сучасної матеріально-технічної бази інформаційних галузей, запровадженню науково-технічного прогресу, гарантування інформаційної безпеки суспільства;

вишукати можливість економічної підтримки засобів масової інформації;

вжити заходів, спрямованих на послідовне збільшення обсягів друкованої продукції, полегшення доступу до неї малозабезпечених верств населення.

4. Генеральній прокуратурі України більш принципово ставитися до перевірки та оцінки фактів неправомірних дій окремих органів і посадових осіб державної виконавчої влади стосовно інформаційної сфери, посилити нагляд за додержанням і застосуванням законодавства України про свободу слова та інформаційну діяльність.

5. Верховному Суду України спільно з Вищим Арбітражним Судом України вивчити питання про можливість та доцільність створення у складі Верховного Суду України або Вищого Арбітражного Суду України Колегії з інформаційних спорів.

6. Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення забезпечити вимоги законодавства щодо:

контролю за реалізацією інформаційної політики держави в сфері телебачення і радіомовлення;

посилення власної ролі і відповідальності за розвиток та якісний стан телебачення і радіомовлення України, за зростання професійного, художнього рівня програм та передач телерадіоорганізацій;

забезпечення реалізації прав телеглядачів і радіослухачів;

здійснення ліцензування та ведення державного реєстру телерадіоорганізацій України;

контролю за додержанням телерадіоорганізаціями вимог чинного законодавства, зокрема, щодо іноземного інвестування, збереження національного статусу і характеру телерадіоінформаційного простору, порядку телерадіомовлення під час виборчих кампаній і референдумів;

контролю за використанням каналів, радіочастот і проводової мережі, призначених для теле- і радіомовлення.

Вжити заходів для недопущення у власній діяльності будь-яких відступів від вимог законодавства України.

7. Рекомендувати Верховній Раді України прискорити розгляд передбаченого звіту Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

8. Рекомендувати Спілці журналістів України, іншим професійним творчим організаціям працівників інформаційної сфери посилити роботу серед членів своїх організацій з метою безумовного дотримання ними професійної етики.

Підтримати ідею створення і прийняття єдиного кодексу честі журналістів України.

9. Звернути увагу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України на те, що забезпечення свободи діяльності засобів масової інформації та журналістів, захист їх від морального терору, актів насильства, іншого переслідування, розглядаються учасниками цих парламентських слухань як складова національної безпеки.

Варто сподіватись, що органи внутрішніх справ і Служби безпеки України посилять свою практичну увагу до захисту життя, здоров'я, честі і гідності журналістів.

10. Органам місцевого самоврядування та державної виконавчої влади на місцях спільно з Фондом державного майна України забезпечити ефективний захист майнових прав суб'єктів інформаційно-видавничої сфери комунальної та інших форм власності. Не допускати вилучення з цієї сфери та передачі для використання не за призначенням приміщень, устаткування та обладнання, іншого майна друкарень, редакцій, періодичних видань, телерадіоорганізацій і земельних ділянок, на яких ці об'єкти розташовані.

11. Комісії Верховної Ради України законодавчого забезпечення свободи слова та засобів масової інформації:

посилити взаємодію з громадськими організаціями, створеними з метою захисту свободи слова та інформаційної діяльності;

доповісти в січні 1998 року Верховній Раді України про наслідки реалізації даних рекомендацій.